Чи спекота, а чи сльота,
Чи дрібен дощик сіє,—
Бригаду в поле Гнат веде,
Як третій півень піє.
Ніхто, ніхто їй лад не дасть,
Крім парубчини Гната!
Накаже людям бригадир:
— Тут — сіять, там — орати;
На трактористів позирне
Веселим чорним оком:
Дивіться, друзі, не лишіть
Огріхів ненароком!
Пшениця в Гната — отака!
І жито рясно родить,
Бо любить землю бригадир,
Бо щирим серцем робить.
Хлопчини в нашому селі
Нема йому під пару:
По сорок центнерів зерна
Збирає Гнат з гектара!
Це на пуди переведи,—
Не злічиш ти ніколи,
Аж доки трохи не підріс
Та не пішов до школи!