«Ранесенько, акації ще спали...» Ліна Костенко

Читати онлайн поезію Ліни Костенко «Ранесенько, акації ще спали...»

A

1 c.

    Ранесенько, акації ще спали,
    росою ще не сплакались кущі,
    ми йшли удвох, і вишні осипали
    рожевий цвіт на трави і хвощі.

    Стояла тиша. Плесо придніпрове
    торкала чайка, вигнуте крило.
    А сонце, сонце, сонце — пурпурове! —
    такого ще ніколи не було.

    А ми ішли. Нас вишні осипали.
    Ще довго буде пам'ять там ходить.
    Ранесенько, акації ще спали...
    Мовчали ми, щоб їх не розбудить.

    Інші твори автора