«Ліс був живий. Він не прощався...» Ліна Костенко

Читати онлайн поезію Ліни Костенко «Ліс був живий. Він не прощався...»

A

1 c.

    Ліс був живий. Він не прощався.
    Віки, здавалось, прошумить.
    Якби я знала, що то щастя,
    я б зупинила оту мить.

    А я не знала, я ж не знала,
    вона ж не скаржиться сама.
    А мить минала і минала,
    і от тепер її нема.

    І тільки з відстані розлуки
    обпалить, змучить, защемить —
    твоя присутність, твої руки,
    твоє обличчя у ту мить!

    Інші твори автора