«Серпень» Юрій Іздрик

Читати онлайн поезію Юрія Іздрика «Серпень»

A

1 c.

    сонце впирає по саме нікуди
    сенси парують і висихають
    ми перелиті цим літом і випиті
    і переписані двічі навзаєм
    передозовані переосмислені
    знову готові цей світ називати
    ми обростаєм листами як листям
    і розцвітаєм цукровою ватою
    сонце періщить по саме нікуди
    вата стікає в’язким сиропом
    мружаться очі зачинених вікон
    люки задраєно і перископи
    жовтий наш човен іде під шкіру
    білі драже розчиняються в венах
    літо не має жодної міри
    серпень виходить на авансцену
    і – монологи
    і – реверанси
    згашена рампа
    темна куліса
    серпень завжди випадає як шанс
    раптом померти і вийти на біс

    Інші твори автора