«Amnesty» Юрій Іздрик

Читати онлайн поезію Юрія Іздрика «Amnesty»

A

1 c.

    ну от мій боже пане мій
    нас і зосталось двоє
    ти знов не вийдеш на двобій
    я не дізнаюсь хто я

    ти знов заб'єш на всіх і вся
    мовляв щось там не склалось
    я чув вже навіть на місцях
    не буде апокаліпси!

    та це старий – твої діла
    твоя стезя і карма
    уже й за те тобі хвала
    що було щось не марне –

    хвилинний шелест уст її
    і доторк випадковий
    і шурхіт крилець наших мрій
    і пісеньки любовні
    і напівсонний літній сад
    і снігу простирадла
    і водоспад і зорепад
    і грона виноградні
    і наші ночі й наші дні
    і наші сни і станси –
    цей наш безбожно світлий світ
    невитрачених шансів

    це все чудніше від чудес
    господніх мартоплясів
    це зупиняє прес небес
    і маятники часу
    це важливіше за слова
    якими все тут названо –
    лиш там трапляються дива
    де бог тримає паузу..

    ..а ти мій пане не мовчав
    і чувся сильним перцем
    чого ж морозитись почав
    сховавшись у гримерці?
    господь з тобою боже мій –
    месія ти чи місія –
    виходь
    не бійся
    будь як свій –
    я дам тобі амністію

    Інші твори автора