ДИКТОР. Тихо мені! Світло, звук у студію! (Сідає за порожній стіл на місце ВЕДУЧОГО.) Операторська! Починаймо! Увага! Увага! Передаємо термінове звернення Надзвичайного Комітету, створеного з волі народу сьогодні ввечері. Дорогі співвітчизники! У нашому суспільстві, яке зазнає в цей переломний час докорінних змін, визначились і загострилися небезпечні тенденції. Особливе занепокоєння викликає ідея так званого мультиплюндизму, що глибоко вкорінилася у свідомості певної частини населення нашої багатостраждальної держави. Деструктивний і волюнтаристичний зміст цієї ідеї сьогодні вже ні в кого не викликає сумніву. Тому ми, члени Надзвичайного Комітету, створеного з волі народу сьогодні ввечері, керуючись глибоким усвідомленням важливості історичного моменту, перебираємо на себе усі повноваження керівництва нашим суспільством, армією та державою. Від сьогодні й до скасування повноважень Надзвичайного Комітету на всій території нашої держави встановлюється комендантська година, її тривалість визначатиметься на розсуд місцевих адміністрацій, але не менш трьох чвертей тривалості світлового дня. У бойову готовність приводяться війська федерального набору, авіація, морський, річковий та озерний флот, частини прикордонного патрулювання і внутрішньої безпеки. До цивільного населення Надзвичайний Комітет звертається з закликом зберігати спокій, сумлінно працювати на своїх робочих місцях, зміцнювати трудову дисципліну, бездоганно виконувати всі розпорядження та вказівки. Найближчими днями розпочнеться всеохопна перевірка населення на предмет мультиплюндизму з подальшою ізоляцією та примусовим викоріненням ознак мультиплюндизму у їх носіїв. Звертаємось до всіх громадян, свідомих своєї відповідальності, з проханням про всебічне сприяння у проведенні цього важливого заходу. Необхідно іще раз, можливо, востаннє переламати в собі пережитки старої, родової, родинної свідомості задля остаточної перемоги сил добра та прогресу в нашому суспільстві. Бюро Надзвичайного Комітету, створеного з волі народу. Сьогодні ввечері. (Диктор складає аркушики тексту, піднімається з-за столу.) А тепер можете продовжувати вашу балаканину, якщо не набридло. Операторська! Апаратура працює? Ну ось, будь ласка. (Разом з автоматниками залишає студію.)
ВЕДУЧИЙ. Ну що, прошу займати свої місця. Продовжимо нашу передачу. (Всі якось спроквола наближаються до столу, а ВЧИТЕЛЬКА першою хапає мікрофона.)
ВЧИТЕЛЬКА. Ніно! Ніно!!! Чуєш мене? Я сподіваюся, що чуєш. Слухай, Ніно, якщо я сьогодні не повернуся, там, у холодильнику є ще що їсти, днів на два, а потім у шафі, в тих шухлядах, де білизна, внизу, та ти знаєш, там...там є гроші, візьмеш, на перший час мусить вистачити, чуєш мене, Ніно!.. (Плаче.)
ВЕДУЧА. Пані Катерино, заспокойтеся будь ласка. Нічого ж страшного не відбулося, ви ж самі бачите. Життя триває, он навіть наша передача продовжується, А крім того, хто ж, як не ви показали себе переконаною супротивницею мультиплюндизму. Це є тепер зафік-совано навіть нашою апаратурою. Тому вам, напевно, нічого не загрожує, і не потрібно нервувати, заспокойтеся будь ласка.
ГЕНЕРАЛ. Так, правда, не хвилюйтеся, ви ж учителька, повинні вміти себе у руках тримати, це ж ви ніби теж офіцер, як я розумію. А тепер гайки закрутять, закрутять, от декому не поздоровиться, я вже бачу. От і правильно, знайшлось кому взяти на себе відповідальність, кому все це нарешті набридло, весь цей бардак, оце вже нарешті правильно!..
ВЕДУЧА. Мені пригадується, пане генерале, що деякий час тому ви говорили дещо інакше і навіть визнали, що якби ваше управління отримало вказівку від вищестоящих органів щодо впровадження... щодо впровадження нових ідей у лавах армії...
ГЕНЕРАЛ. Ну й мало, що я там говорив! Це була моя військова хитрість, щоб виявити прихованого ворога. І я виявив!
ВЕДУЧИЙ. Гм... Даруйте... Отже, шановні телеглядачі, як ви вже, напевно, зрозуміли, наша передача триває. Всі співрозмовники знову за цим столом, і, незважаючи на деякі зміни, що відбулись тим часом у студії, а також за її межами, потрібно підвести риску й висловитися до кінця тим, хто ще не встиг цього зробити.
ПОЛІТОЛОГ. То дозвольте я розпочну... закінчувати. Хоча я вже наче й чимало виступав, але щоб підвести, як ви сказали, риску, я хотів би наголосити на великій, я сказав би, терпимості керівництва нового Надзвичайного Комітету, — ми з вами, ми першими можемо тут зараз у цьому пересвідчитися, оскільки щойно, тільки-но було зачитано Звернення, але зараз ми з вами спокійно можемо продовжувати нашу розмову. Вже саме це є найяскравішим свідченням того, що зміни, які відбуваються у нашому суспільстві — явище необоротне. Я не збираюся отут зараз закликати присягатися одразу в лояльності Надзвичайному Комітетові, але гадаю, ми повинні поцінувати оту терпимість до різних, і відмінних від офіційної, точок зору, свідками якої всі ми стали.
ВЕДУЧИЙ. Так, зрозуміло. Дякую, пане професоре, за вичерпний коментар... і за добру реакцію. Власне, щодо реакції, — пане генерале, бажаєте іще щось додати?
ГЕНЕРАЛ. А що додавати? Я свою реакцію... я свою позицію висловив уже. Тепер ми інакше будемо розмовляти з усіма цими... ну ви розумієте. (Зиркає на Стефана.)
СТЕФАН. Шо дивишся?
ВЧИТЕЛЬКА. Ой, дайте, я ще скажу. Ви мені вибачте тільки... Ніно, Нінок! Чуєш мене? Якщо чуєш, ти знаєш, де гроші взяти, я тобі вже сказала, ну отам, під рушниками, і тоді завтра зранку-раненько, або навіть сьогодні, не гаючись, Ніно, їдь у... ні, не скажу... їдь до тьоті Софії, ну ти ж мене розумієш, Ніно! (Знову плаче.)
ВЕДУЧИЙ. Пані Катерино! Мені здається, ви не зовсім за призначенням використовуєте наше телебачення. Таж заспокойтеся, не побивайтеся ви так, будь ласка. Чи, може, поділіться з нами, у чому ж ця ваша проблема? Що вас так страшить?
ВЧИТЕЛЬКА. Ой, та жінка моя, вона ж у мене, ой ти ж доленько моя, та й мультиплюндистка, та ж така закореніла. Ой, та що ж це тепер буде-є, люди добрі-і!.. (Плаче-заливається.)
ВЕДУЧИЙ. Пані Катерино! Будь ласка, заспокойтеся. Згадайте врешті-решт, що зйомка йде. Те, що ви розповіли, звичайно, все міняє, але...
ГЕНЕРАЛ. Ага! Оце такі в нас вихователі! Ще одного ворога викрив. Зараз вони всі, як таргани, зі шпарин повилазять! Ага! Запереживали! Заметушилися!
ВЕДУЧА. Пане генерале! Я б дуже вас... я б вас дуже попросила... якось менш відверто й емоційно на все реагувати. Мені здається, ви тепер матимете багато можливостей для виступів і поза межами нашої передачі.
ГЕНЕРАЛ. А ви мені рота не затикайте тут! Вже, як бачите, старі часи скінчилися. І далі цього терпіти вже ніхто не буде! Настав наш день "Де", і година нашого "Ге"! Тобто наша година "Ге", ну ви ж все одно мене зрозуміли. (До СТЕФАНА.) Що це, молодий чоловіче, очі бігають у вас? Чого ви так похнюпилися? Ага! Я знаю, чого!..
СТЕФАН (дивлячись прямо в камеру). Пацани! Якщо ви зараз дивитеся! Ви ж бачите, що робиться... І чого? Що ми їм усім такого зробили? Ми ж тихо, нікого не зачіпаючи...
ГЕНЕРАЛ. Знаємо ми ваше "тихо". У тихому болоті знаємо, що водиться! Отеперечки тільки ви справді тихо сидітимете, усі при-нишкнете! (Обводить поглядом усіх учасників передачі.) Ало! Режисере! Як вас там? А ви дозвіл маєте на цю передачу? Від Бюра Надзвичайного Комітету, питаю, дозвіл маєте? А то що ж це таке діється? Там, по всій країні вже йде викорінення цього мультиплюндизму, а тут, розумієш, на очах у мільйонів глядачів засіли, розумієш, його відверті прибічники і ведуть свою підступну агітацію на увесь народ. Ану негайно припиніть це неподобство!
ВЕДУЧИЙ. Пане генерале, хто з нас веде цю передачу, дозвольте поцікавитися?
ГЕНЕРАЛ. Ви мене цими своїми питаннями не заплутаєте! Мій підпис теж стоїть під зверненням нашого Надзвичайного Комітету, і моє слово тут повинне мати вагу! І якщо я сказав припинити передачу, значить припинити, і без розмов! О, ну нарешті дійшло до вас, що я не жартую з вами тут...
Світло в студії трохи пригасло і знову з 'явишся автоматники, а з ними кілька хлопців у шкірянках. Позаду, ніби в затінку, тримається й уже знаний нами ДИКТОР, про щось переговорюючись неголосно з тими, котрі у шкірянках. Учасники передачі раптово вмовкають, включно з ГЕНЕРАЛОМ, який, втім, першим приходить до тями.
ГЕНЕРАЛ. Ага, а я казав. (До автоматників.) Що, нова вказівка Надзвичайного Комітету? Посилити пильність і загострити боротьбу? Так?
ХЛОПЕЦЬ У ШКІРЯНЦІ. Не зовсім так, генерале. Боротьба вже посилилася, і ми, здається, навіть перемогли.
ГЕНЕРАЛ (ігноруючи цю мову, знов до автоматників). Що це за цивільні з вами? У чому справа, врешті-решт!
ДРУГИЙ ХЛОПЕЦЬ У ШКІРЯНЦІ. Облом, пане генерале. Діяльність Надзвичайного Комітету припинено. Натомість постав ЦШМП —Центральний Штаб Мультиплюндизму. Ми уповноважені зачитати на телебаченні його звернення. Просимо надати нам таку можливість!
ГЕНЕРАЛ. Зрада-а! Державна зрада! Ах, а я ж зброю здав на прохідній. Ну нічого, я вас голими руками! (Робить рух до ХЛОПЦІВ У ШКІРЯНКАХ.)
ХЛОП. У ШКІРЯНЦІ. Генерале, годі ламати комедію. Ви тут не в казармі.
ДРУГИЙ ХЛОП. У ШКІРЯНЦІ. Феліксе, з ними не так треба. (До ГЕНЕРАЛА.) Пане полковнику, припиніть порушувати присягу й пункти Закону про надзвичайний стан! (ГЕНЕРАЛ сторопіло зупинився.)
ХЛОП. У ШКІРЯНЦІ. Ага, правильно, Вікторе. (До ГЕНЕРАЛА.) Пане підполковнику... (ГЕНЕРАЛ дивиться праворуч-ліворуч, але тільки на свої погони.) ... припиніть! Як заступник голови Центрального штабу Мультиплюндизму наказую вам дотримуватись порядку й дисципліни. Всіх присутніх у студії перепрошую, та все ж мусите звільнити нам приміщення на дуже короткий час для зачитання важливого повідомлення. Пане дикторе, прошу.
(Продовження на наступній сторінці)