«Човен стихенька приплинув до неї...» Юрій Гринюк

Читати онлайн вірш Юрія Гринюка «Човен стихенька приплинув до неї...»

A- A+ A A1 A2 A3

Човен стихенька приплинув до неї,
Її він на руки вхопив.
І разом з нею по плесах срібляних
У луги темні відплив.

Краса. Ніч романтична.
Така гарна,
Така лелійна
І еротична.

У садочку хатка
Й затишна кімнатка.
І нікого, нікого нема,
Тільки я. І вона, сама.

Сидимо удвох.
А серденько —Тьох-тьох —
Якось так зомліло
Тремтить її тіло

І горить, горить.
Ну, що тобі? Цить…
Припала —
Поцілувала…

Обіймай, кохай —
Я люблю це…
Й на шиї
Повисло кільце.

Любиш? І я
Давай пиття.
Як пити, так пити до дна.
Хтозна чи будем жити,

Бо війна – війною.
Вдарили акорди,
І ніжне тіло
Сплелося зі мною.