На осінь тітка Фаня відвела Романа до школи, щоб записали його до науки. Роман уже почувався вільно, не позирав на всіх вовчкувато. Прямо подивився і на вчителя, що сидів за столом, обіклавшись з усіх боків паперами. Той учитель записував до школи. Поцікавився, як звати, а потім:
— Прізвище твоє?
Знітився Роман — не пам'ятає. Тут його тітка Фаня й виручила:
— Пишіть моє.
Учитель записав у грубому зошиті.
— А по батькові як? — питає.
Роман знову не знає, що казати,— позабував усе, стільки по світах скитаючись. То тітка Фаня знову:
— Мене Максимівною звуть, то і його так само запишіть!
І що ж — записав учитель Максимовичем, бо він теж добре знав про Романове життя, що зайда він, що до села прибився.
З того часу всі стали називати його Фаниним. Фанин хлопець — та й годі. Наче ніколи зайдою і не був, а так — свій, сільський.