«Живе придане» Павло Глазовий

Стрілись двоє на дорозі.
— Чого зажурився?
— А як мені не журитись,
Як я оженився...
— Оженився? Це ж прекрасно!
Я тебе вітаю.
— Іди к бісу! Ти ж подумай,
Що я з цього маю.
Колись було, як женились
Багачі чи бідні,
То придане нареченим
Готували рідні:
Як не гроші, то корови,
То воли та свині.
Тоді було і женитись
Вигідно людині.
А я, брате, оженився —
Про гроші ні звуку.
На весіллі ніхто навіть
Не плюнув у руку.
Дарували череп’яні
Та залізні вещі,
А з живого не дісталось
Нічого, крім тещі.