«Пилип у Римі» Павло Глазовий

Не доводилось Пилипу
бувать далі Криму,
А недавно взяв путівку
і махнув до Риму.
Оглядаючи музеї
й різні колізеї,
Він заґавився й від групи
відбився своєї.

«Зайду, – дума, – в ресторанчик»».
Ледве сів за столик,
А вже кельнер біля нього
крутиться, соколик.
Пилип меню розглядає,
кінчик носа чуха.
Не зна мови, як то кажуть,
ні рила, ні вуха.
І сказав він: – Пардон, гарсон!
Фужер коньякессо,
Порціоні біфштексіно,
гарнір – картоплесо.
Шугнув кельнер блискавично
у сусідні двері,
Приніс м’ясо, і картоплю,
й коньяк у фужері.
Зрадів Пилип, як дитина:
 – Штука непогана!
Не така вже вона й хитра
– мова італьяна.
Береш слово, яке знаєш,
та кінець доточиш –
І вже тобі несуть випить,
і їси, що хочеш.

Кельнер хитро посміхнувся,
крутнув головою
І звернувся до Пилипа
мовою такою:
– Ві тут єль би дуля з маком,
а не картоплеси,
Єслі б нє бил мой бабушка
родом із Одеси.