«Медовий місяць» Павло Глазовий

Оженився стильний Боба,
Взяв дівульку Жанну.
Через місяць він признався
Слюсарю Івану:
— Бачу, брате, що женитьба —
Діло нешутейне.
Сумніваюсь, що на світі
Щастя є сімейне.

— Щастя є! — сміється слюсар,
Це я добре знаю.
Я собі сімейне щастя
Ясно уявляю.
Це таке, як бочка з дьогтем.
В неї для приманки
Зверху влито трохи меду,
Так, не більше банки.
Меду вистачить на місяць,
Може, на півроку,
А вже далі з чистим дьогтем
Матимеш мороку.

— Ех, — зітхнув нещасний Боба, —
Дорогий браточку!
Значить, я не з того боку
Відкупорив бочку...