Цілу ніч проплакала осінь,
рвучи на небі волосся;
а на рано вмилася снігом,
ступаючи босоніж.
А на рано – протерши очи,
припала до тополі:
Тополенько, доленько,
погано голому та босому…
Ніби за літо в шинку
пропито молодість всю…
Ніби обпилася самогону
на бабиних поминках.