«Елегія» Антін Дикий

Брожу по парку,
Дивлюся на красу,
Залиту золотом і сумом,

І сам себе
на вогнище несу,
Бо чую серцем осінь хмуру…

Я сам собі
Сиву волосину вирвав.
Згадав давно минулий гул…

Неначе я й не жив…
Чому ж я оцвітаю?
Сивіє голова од дум…