«Весільна мелодія» Іван Драч

Десь батожать зорям пальці білі,
Чашник в чару совість налива,
Десь регоче ридма на весіллі
П'яна перелесниця вдова.

Так дошкульно, вигідно регоче,
Рвуть долівку хижі каблучки.
З вуст глузливих, палахких проточин,
Б'ють слова, тверді, немов сучки.

Я бровою сум її підважу,
Буйне тіло в руки покладу
І вчиню, вчиню сьогодні кражу
У благопристойних на виду.

Десь оподаль нагло фінка диха
Синюватим ласим черевцем,
Та немає ні добра ні лиха:
Йде вдова, наморена і тиха,
Сонцем диха золоте лице...