25/Х/ [19]45 Начальнику і предсідателю кінематографії. Користуючись підготовкою до знімання фільму "Життя в цвіту", шанобливо повідомляю Вас, що від сього дня я перестаю одержувати заробітну платню. Я прошу Вас, не вбачайте в сьому моєму вчинкові нічого такого, що могло би Вас дратувати, приміром, абощо. Я роблю се не з метою демонстрації чи непослушенства. Навпаки, я хочу сим особливо підкреслити свою лояльність щодо своєї оплати. Але разом з тим я не можу й не думати про якість картини, яку я розпочинаю знімати. До сього часу я розглядав себе як одного з найкращих режисерів кінематографії. Я звик до сієї думки, і вона, певно, помагала мені триматися па високому моральному рівні у виробництві. Зараз же призначена мені місячна плата по третьому розряду щомісячно два рази пригноблює мою свідомість і поселяє в мені сум і зневір'я в своїх здібностях. Тому я для того, аби зберегти свою душу од непотрібних і шкідливих для мого стану натяків па свою творчу неповноцінність, прошу вважити моє прохання, аби я міг спокійно віддаватись владі своїх мрій і не порушувати звичної уяви про свою гідність. Платню за роботу, будьте ласкаві, визначіть мені в якій іншій формі по закінченню фільма, відповідно до його якості.
З пошаною заслуж., лауреат і т. ін. Ол. Довженко
26/Х/ [19]45
ЗОЛОТІ ВОРОТА
II
Географію роману треба виписати особливо точно, з документальною правдивістю.
Треба описати село, краєвиди, район. Припустим, він з Великого Перевозу або з Шишаків.
Отже, мусить бути описано, як німці під час бою чи відступаючи палили село, як утворилася замість села пустеля.
Ріка. Пригадати бій коло ріки з "Перемоги".
Озера, сінокоси. Дерева, рослини, трави, все, що росло в полі, як звалося. Зробити ілюстрації і фотографії флори і фауни села. Можна дати також і фотографії вулиць, хат. Людей окремих. Ландшафту. Надати, таким чином, усьому вигляд справжньої і точної документальності.
Таким чином, мій рукопис мусить бути оздоблений не тільки заставками, кінцівками, заглавними літерами, не тільки великою кількістю ілюстрацій, а й фотографіями. Зробити все рукою любовно і досконально, як твір життя. Літопис.
Розподілити книгу, власне її внутрішню основу — характеристику Тараса, па розділи. Кожний розділ, будучи органічно об'єднаним з усіма іншими розділами, мусить мати своє точно визначене спрямування:
Роман — наївний, простий і недотепний.
Роман — розумний, складний і дотепний.
Веселий і безжурний.
Ні, сумний і глибоко замислений.
Добрий і недобрий. Він м'який як віск. Він і твердий як криця.
Мстивий і великодушний.
Лінивий, не лінивий трудяка.
Одне слово, вся повнота народної психології, народного характеру повинна знайти в ньому собі місце, розмежувавшися в належних правдивих пропорціях, відповідних основам українського національного, народного характеру.
"Міра життя" може й повинна увійти до епопеї як складова частина другої частини.
Тарас Кравчина — Петро Скидан. Може бути і другий варіант: не Петро Скидан, а Мина Нечитайло. Можливо і напевно се буде що краще.
Приїзд С. в колгосп остається, звичайно, з послідуючими Тарасовими коментарями.
В першу половину, власне па початок третьої частини, епопеї ляже перероблена "Україна в огні", де Тарас Кравчина — Лаврін Запорожець або Мина Товченик.
Очевидно, проте, Запорожець.
Далі йде повернення, могутній наступ Червоної Армії. Запорожець— Кравчина їде до армії.
ЙОГО СОН
Сон — форма, спосіб монтажний, композиційний для висловлювання різних цікавих і надзвичайних речей і можливостей нездійсненних. Часом губиться межа між сном і дійсністю.
ЙОГО ЖАЛЬ
Можлива форма ліричних екскурсів. "Як жаль мені, що я не писатель, написав би я тоді книжку чи казку, як одну людину..."
КОМПЛЕКСИ — ЕТИЧНИЙ, МОРАЛЬНИЙ, ЕСТЕТИЧНИЙ
Збагнути все, чим мучився все життя. Основний комплекс пристрасті — етичний.
ЛЮБОВ ДО КРАСИ
"ПОГИБЕЛЬ БОГІВ" Може цілком ввійти до одної з частин.
"Перемога", "Тризна", "Зачарована Десна", "Китайський святий", "У країна в огні", "Велике товариство".
Пристосувати, переробивши все відповідно до біографій синів і до його власної біографії.
СНИ І ПРИКМЕТИ
Снам, і прикметам, і спостереженням приділити особливу увагу.
МРІЇ І БАЖАННЯ УЯВЛЕННЯ
Він міг уявити себе конем, убитим, повішеним, спаленим, деревом плодовим підрубаним. Він уявляв собі, як піймав Гітлера і як судив його.
Зробити велику сцену, велику главу уявленого суду. Суд — це моральний кодекс Кравчини.
Кравчина і Гітлер. Кравчина і Гесс.
Розмова з Гессом( начальником концтабору). Гессу забажалося, знищивши 2 мільйони людей, побалакати з 2 000 001 жертвою. Се був Кравчина.
Через всі "Ворота" і особливо через третю частину проходитиме думка: "Відстала Європа. Передова Азія".
Отже, ми ніби не відстала Європа, а передова Азія.
Європа має палке бажання забути про наші жертви.
Хотять забути, не помічати нас. Тому, що ми їм не подобаємось органічно, вони хотять, аби нас не було в їхній свідомості. Вони витісняють нас в підсвідоме. Тільки політики не забувають про наше існування, загрозливе memento mori, і пильно стоять на сторожі старого європейського світу.
Старий світ боїться нас.
ОПИСАТИ БІЙ ПІД ГРАЙВОРОНОМ
//1. Артилерія.
2. Танкова атака.
3. Піхотна атака.
4. Женці.
5. Бронебійники біля річки.
6. Дівчата купаються.
7. Переходять річку вбрід і
8. Снаряди падають у річку.
9. Сцена в госпіталі (під Харковом).
10. Убита жінка в долині.
11. Жінка плаче в госпіталі там те.
12. Біля кіп цілуються та ін.
13. Несуть на носилках для гною полоненого пораненого чорта.
14. Мимо везуть померлу матір дітей.//
Описати хату Кравчини з ілюстраціями і фотографіями. Фотографії богів, святих і великих людей. Піл, піч, долівка земляна, помийниця, сіни, двір в натуральному вигляді, бувший двір з непотрібними хлівами, клунею, повіткою. Вбиральня, як дикий і непристойний (нрзб). Вбиральня на свіжому повітрі.
Колодязь. Вода.
Страва. Взагалі харч.
Ікони. Боги. Як при німцях відновлювали церкву в селі.
Як художники писали з Кравчини апостола і як се признати було йому... (нрзб).
Правда про релігію.
"Загибель богів".
Як, проте, служили в церкві, що була перероблена га крамницю промкооперації. І як нічого з сього не вийшло.
У богів не вірили, проте тримали їх на покуті для краси і для всякого случаю.
301Х1 [19]45
Ранок пройшов у роботі з Чинир'яном над текстом вірменської картини, яку я роблю... Вдень провів бесіду з братом Героя Радянського Союзу Супруна, що прийшов до мене з Ляховецьким у справі можливого створення сценарію про брата героя. Зараз іду до Рошаля і Строєвої обідати. Вітер і холод надворі. Болить серце, і нерви напружені до краю. Невесело мені. Смуток оволодіває моєю душею. І тривога. Неначе я вмер уже, коли подумаю про Україну. Ніщо пе долітає до мене.
ЗОЛОТІ ВОРОТА
Листопад 1945 р,
III
Людина родиться для щастя й для радості, і бореться вона і діє во ім'я щастя. І розцвітає людина в щасті, а не в журбі, в світлі, а не в темряві й незнайстві, в сім'ї, а не в розлущ, і ніколи не в неволі.
Самотність людині потрібна в свій час і в своїй мірі.
Руїни обурливо огидні. Вони пригноблюють душі, і в них не хочу я шукати красу. Народ не бачить краси в руїнах. Пробував заспівати на руїнах веселу пісню. І замовк.
Благородні руїни? Не знаю. Я знаю жалюгідні руїни.
ЗОЛОТІ ВОРОТА
Листопад 1945 р.
III
Доля моя!
Світе мій великий!
Благословляю вас, що не впіймали ви мене. Що не дали мені в руки ні меча, ні клейнода, ні печаті, ні заборонного статуту. Що звільнили ви мене од тягаря управління чи його видимості, що не дали в мої руки скрижалів законів людських, не примусили забороняти, гнати, не терпіти, розлучати.
Що ношу я царство свободи в своєму серці. Що можу думати неухильно тільки про велике і піднімати природу до самого себе, аби вона відображала мою душу. Що можу радуватися малому, і сорадуватися одверто, і жаліти вільно, знаючи, що тільки через повноту й свободу жалості людина остається людиною, а не каменем з викарбувапими на ньому письменами законів людських!
Що можу простити стільки, скільки не дано простити ні одному цареві.
Я прощаю многих, многих.
Я суджу в своєму душевному трибуналі за живими законами народного лиха і прощаю...
Листопад [19]45 p.
Розмова солдат про Е.
— Коли читаю я його чи слухаю, як хтось читає, чомусь так жаль мені його стає.
— А чом?
— Скільки в цім ненависті. Подумать, отака безодня.
— І де вона в ньому береться. Тяжка і пристрасна душа. У ненависті, як у корості.
— Еге. А може, просто страх його бере, що не вистачить у нас його отруйного чуття — знаряддя.
— І я так думаю. Не вірить він в наш гнів і розум, в нашу свідомість історичного часу.
І по жаліє серця нашого, що, так одстукавши боїв чотириста аж до Берліна, мусить, якщо не перестане битись, знайти в собі ще сили для життя, для товариства...
(Продовження на наступній сторінці)