І
А це ще одна про самогонку історія.
Надумався нагнати до іменин. Бо казьонки не накупишся. Приладнав апарат, включив газ, воду холодну — закапало, задзюркало: дух по кухні пішов, хоч сідай і закушуй!
А тут у двері дзвінок.
"Кого чорти принесли?"
Завмер, дихнути боїться.
А воно подзвонило і вдруге... І втретє дзеленькнуло.
Потім затихло.
"Пішло, слава Богу!"
І тільки отак подумав, як у двері чимось металевим зашкрябало. Роззувся поспіхом, до дверей навшпиньки підкрався. У вічко заглянув.
Злодій!.. Точно злодюга!.. (Сусіда обікрали три тижні тому. Отак же у двері дзвонили: перевіряли, чи є хто дома).
Нахилилося, ключі до замка підбирає.
"Ну, я ж тебе пригощу!"
Ухопив топірець, причаївся.
І тільки двері прочинилися, тільки-но голова з'явилась — тюк обушком по маківці!
Злодій під ноги і ліг.
Доки той не очуняв, зателефонував до міліції.
Прибігли одразу ж. Пов'язали злодія, а виходити не поспішають: принюхуються. Один аж облизався:
— Самогоночка?
— Та жену на іменини. Ви ж знаєте, які тепер статки.
— Нарушаете, громадянин. Положено штраф.
Як не вмовляв, склали акта.
II
Отака правда на світі! Він їм злодія живого впіймав, а вони замість дяки штраф присобачили!