І
Зарплату отримав. Тисячу гривень. П'ятірками. Пачка — в руку не влазить.
— А можна крупнішими?
— За крупнішими під церкву паняй! — позаду із черги.
— Бери-бери, менше проп'єш!
Узяв. Ледве в кишеню улізла. По дорозі додому дощ намочив. Не дощ — злива суцільна. А він же без парасольки. Та ще й піджачок наче решето. До нитки промок. І гроші розквасило. Хоч як долонею прикривав.
Порозклеював, заслав увесь стіл, щоб просохли.
А тут сусіда принесло:
— О, а це що в тебе?
— Гроші, не бачиш! Надрукував та й розклав, щоб просохли.
— Фальшиві?
— Ато ж які.
— Дай одну.
— Та бери хоч і десять!
Узяв та одразу ж і побіг до міліції:
— Ви тут куняєте, а у вас під носом гроші фальшиві друкують. Осьо подивіться!
Вся міліція стала на вуха! Бригадою налетіла.
— Фальшиві?
— Та вже ж що не справжні!
— Сам друкував?
— Звісно, що сам.
— А де верстат?
— У сусіда. Сусід узяв, теж без копійки сидить.
До сусіда рвонули. Всю квартиру догори дном перевернули. Ні грошей, ні верстата. Зате апарат самогонний знайшли. І самогонки три бутлі.
II
Розібралися. Його покартали за жарти й одпустили, а сусіда на триста гривень оштрафували.
III
Ото так: не копай ями іншому, бо сам до неї ускочиш.