І
Помираючи, бідкалась:
— Як же ти без мене і житимеш? Тебе ж і кури загребуть.
— Не загребуть. Одну вже знайшов — не гребеться.
— Та ти ж сам їй під ноги лягатимеш! Дитино-дитино, на кого я тебе полишаю...
II
— Бабулю-бабулю, ти ви хоч на тому світі за мною не бідкайтесь! Надьці краще присніться. Гризе — спасу немає!
III
— Що це твоя баба насинатися стала? Сварить, прокльонами очі виймає. Чи я так уже тебе гризу, що бабу з того світу покликав? Хоч іди до психолога.
IV
Сходила. Накупила пігулок. Ковтає й ковтає, а баба все сниться та сниться. Пеклом погрожує. Збожеволіти можна!
Знову наснилась онукові:
— Гризе?
— Не гризе, бабулю. Як шовкова стала!
— То й живіть собі з Богом.