З ярка в ярок гадюкою
Біжить поїзд, постукує,
Від станції до станції
Гучним гудком вітається.
А дим над ним клубочиться,
Вітер війне — поточиться,
Розвіється, розмелеться,
Понад ланом розстелеться.
Поїзд часом відпочине
Та й ізнов у далеч синю
Через поле, через ліс
Котить гомін від коліс.
А недавньої пори
Він був там, де все у кризі,
Де гудуть страшні вітри
У північному поліссі.
А тепер у край далекий
Він подавсь, поніс людей,
Ген туди, де сонце, спека.
Не вгаває цілий день,
Де повисли гострі скелі
Над безоднями ярів,
Де на дні річки веселі
Миють камені старі.
А поїзд все гадюкою
Біжить далі, постукує,
Від станції до станції
Гучним гудком вітається.