Три стрункі тополі
Вийшли на жнива,
Ген, де серед поля
Гомін вирував.
Стали край дороги
З тінню-холодком,
Шепотіли довго,
Стоячи рядком.
Та жнива минули,
Не скрипить гарба,
Жовтою дихнула
Осінню журба.
Там, де було просо,
Вже лежить рілля,
Ходить осінь боса
По сумних полях.
В далеч втопиш очі
— Чорно, не пройти.
І прядуть щоночі
Темряву дроти.
Вітер знов наскочив,
Холодом подув
І зірвав листочок
В пізньому саду.
Закрутив над тином,
Мов не мав жалю,
І з розгону кинув
Просто на ріллю.