За теорією Великого Вибуху теж на початку не було НІЧОГО, і з НІЧОГО було створено все. А що коли все створив таки Бог (Верховий Творець і Конструктор всього) — це не суперечить теорії Великого Вибуху. Навпаки, воно пояснює те, що досі неможливо пояснити.
"Питання про створення світу належить до числа таких питань, якими цікавилась людина за всіх часів і на всіх рівнях культури… Ось чому і цикл українських легенд відкривається саме легендами про світобудову. В основу їх без сумніву покладено загальноарійський міф, що знайшов собі ясне відлуння навіть у космогонічних переказах американських індійців чипеваї; але на українському ґрунті він переплівся і з буддійськими, і з магометанськими поглядами і особливо з апокрифічними легендами, що перейшли до нас з Візантії і через Візантію" — Г. Булашев.
За українськими міфами все сталося коли "одного разу не було ще на світі ні землі, нічого, а була сама тільки вода". І "ходив Бог по тій воді…" Ось тоді Бог створив небо, землю, людей, весь світ…
У прадавньому Шумері чи не найголовнішим богом був Енлінь. У гімні говориться, що Енлінь "добрий пастор Всесвіту. Пастух, відає усім життям". А ще він "як веселка, що обіймає небо", як "хмара, що плине в піднебессі", "князь небес тільки він", його мова — священна. "Те, що з уст його — дано непорушно, що присудив він — дано навічно".
Як виявляє свою силу могутній бог? Як реалізує свої задуми?
Слово твоє небесам — опора,
Слово твоє землі — обнова!
Небесам опора, небесам підтримка,
Землі — обнова непорушна!
До небес наближується, воно родюче:
Ллє дощем з небес достаток!
До землі наближається, воно плодоносністю:
Плоди землі ростуть у достатку!
Слово твоє! Плоди — воно. Слово твоє.
Зерно — воно!
Слово твоє — повновидий потік,
Життя всіх піднебесних країв.
Божественне слово Енліня — запорука порядку в світобудові, це енергія, це, власне, інформація присутня повсюди, одна з основ буття.
І в основі творення світу теж Слово.
І в основі його життя — теж Слово-бог.
Як тут не згадати християнське віровчення (пізніше за релігію шумерів
на тисячоліття) за яким — пригадуєте Євангеліє від Івана, — "спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і слово було Бог".
Так ми підходимо до іншої важливої теорії про те, що Всесвіт і все, що в ньому, створене Богом.
Ассиро-вавилонське сказання про створення світу за традицією називається "Енума еліш", що означає "Коли вгорі…"
Так ось:
Коли вгорі неназване небо,
А суходіл внизу був безіменним…
Так ассирійці та вавілоняни уявляли початок світу, коли не було ще нічого, адже коли небо і суходіл не були названі, то вони реально і не існували. Світ тоді являв собою первісний хаос із якого за допомогою бога мав народитися світ матеріальний.
За Біблією до створення світу земля була порожня і тьма була над безоднею, і "Дух Божий — носився над водою". (Взагалі, в Біблії словом "земля" був означений деякий абстрактний простір).
Відомий факт: якщо зібрати міфи і легенди різних племен і народів (чи бодай їхні фрагменти, що вціліли) про різних богів і божеств, то кількість їх перевалить за тисячу!
І це лише ті божества, що збереглися в пам’яті від забуття й пітьми історії, тоді ж як насправді їх вочевидь було значно і значно більше, адже з далеких первісних часів люди свою уяву про світ і себе в ньому втілювали в образи богів та героїв.
Правда, деякі племена, наприклад, корінні племена Сибіру, не мали богів, а поклонялися духам предків, шанували тотемних тварин. Але в переважної більшості таки були боги і вони вирішували все.
Гавриїл Державін, російський поет:
Дух всюди сущий і єдиний
Кому немає місця і причин,
Кого ніхто збагнуть не може,
Хто все наповнює собою,
Великий, він творить і зберігає,
Кого ми називаєм: Бог.
Але ще раніше — на три тисячі з чимось років, — єгипетський фараон Ехнатон писав у гімні сонячному богові Атону:
Ніхто з богів не знає його справжнього виду,
Його образ не переданий на письмі…
Він потаємний, щоб була пізнана його сила,
Він великий, щоб бути проповіданим,
Він могутній, щоб бути пізнаним…
Сьогодні великими богами людства в історії визнано сто (починаючи з первісних часів, звідтоді, як 40 тисячоліть тому на Землі утвердився Хомо сапієнс, людина розумна, кроманьйонська людина, до чийого виду чи підвиду належимо й ми. Можливо, боги були і в попередників кроманьйонців, неандертальців, але це науці невідомо). З часів Великого бога полювання і першої Великої богині-праматері. Їхніх імен не збереглося, хоча, очевидно, їх було декілька — в кожного племені своє найменування божества, як і в кожного народу своє уявлення про богів і свої в них індивідуальні риси, але вже в пізніші часи було запроваджено табу на згадування справжнього імені Бога. Воно вважалося священним і таємним, а заповіт не згадувати ім’я Бога всує існував майже у всіх племен і народів, починаючи з доісторичних часів — існує він і в наші дні.
Отож, нині відомо сто великих богів. (А втім, число сто тут явно умовне, їх може виявитися як менше, так і більше за названу цифру).
Із них у Давньому Єгипті — 13, в Дворіччі (Шумер, Аккад, Ассирія, Вавилон) — 7, в Індії — 15, в Ірані — 6, Китаї — 9, Японії — 3, в Америці (майя, інки, ацтеки) — 7, Центральній та Південній Африці — 3, в Угаріті, Фінікії — 3, в Греції та Римі, — 17, в Давній Німеччині, Скандинавії, Ісландії — 7, на Русі — 7 богів.
Це — політеїзм. Багатобожжя. Всі боги так чи інак пов’язані з традиціями, культурою своїх народів — чи з природою тих місць, де вони існували, чи існують і нині. (На планеті Земля не було жодного народу, які б не вірили в існування надприродних сил і не створювали б собі богів та божеств — це красномовний факт!).
Але ж людство в принципі єдине, воно живе в одному просторі— часі, має тілесну і духовну тотожність, живе на одній планеті під одним небом з одним сонцем у ньому. Все це, врешті-решт, і стало причиною того, що з’явився монотеїзм — єдинобожжя.
До монотеїзму сьогодні належать найпоширеніші релігії світу: християнство та іслам, а також іудаїзм, що їм передував.
Тож замість багаточисленних богів і божеств з’явився єдиний Бог — власне, люди прийшли до ідеї монотеїзму, а бог завжди був один. (А втім, спробу створити єдиного бога зробив ще в ХIV ст. до н. е. фараон Аменхотеп ІV Ехнатон, який визнав найвищим і єдиним богом Сонце, але ця спроба фараона потерпіла крах — він надто випередив свій час).
В залежності від релігійної системи у Нього троє імен: Трійця або просто Бог (християнство), Аллах (іслам). Яхве (іудаїзм). Він створив усе суще, встановив закони. Взагалі, Він — уособлення найвищих якостей, Сам при цьому залишаючись незримим і всемогутнім. Вважається, що у всій повноті Бога не в змозі осягнути обмежений людський розум, з Ним можна встановлювати лише духовний зв’язок, у Нього треба перш за все вірити і виконувати Його заповіти.
Оскільки Його ім’я заборонено вживати всує, адже воно священне і таємне, таке, яке не вимовляється, а тому замість нього стали вживати синоніми — Господь, Всевишній, Творець, Батько небесний тощо. Господь Творець разом з Ісусом Христом — земне втілення іпостасі Святої Трійці: Бога-Отця, Бога-Сина і Духа Святого — це в християнстві. В образі Ісуса Христа і втілюється як зримий явлений Бог. Всі інші уявлення християнського Бога — суть алегорії та художні фантазії. У Бога є світлі сили, сутності: янголи, архангели, серафими. А добрим духам протистоять злі, земні, нечисті: чорти, демони, відьми.
Іслам — наймолодша релігія з усіх великих світових релігій, — в перекладі означає "послушність", "слухняність", "послух". В основі його — абсолютне єдинобожжя. (Трійці іслам не визнає): "Нема Бога, крім Аллаха, і Мухамед пророк Його". В Аллаха 99 імен — Милостивий, Милосердний, Співчуваючий, Прощаючий, Великодушний, Люблячий… Крім Нього існують ангели, а також джини шайтана (сатани).
Перехід до єдинобожжя вважається найважливішою і завершальною стадією релігійного розвитку. (А втім, не забуваймо, існує ще й своєрідне вірування на небуття Боже — атеїзм).
Хоча поки що немає підстав говорити про єдиного Бога усього людства, адже люди розуміють Бога кожен на свій лад, тому в кожного свій погляд на світ і своє місце у ньому.
Також вважається, що Бог у людства все ж таки один, просто в різних народів свої дороги, що ведуть до Нього, свої уявлення про Нього, хоч Він один, а тому всі дороги людства все ж таки ведуть до Бога.
Царство Боже в кожного у його душі. Себто всередині нас самих.
А по наших справах і пізнається наша віра.
Людина — це мікрокосм, світ надто малих величин (атомів, електронів і т. Ін.), кожен живе у своєму мікрокосмосі з якого й починається макрокосм, Всесвіт, світ дуже великих величин, що неодмінно — і в цьому сходяться всі земляни, — має єдиного у Всесвіті Владаря, Всевишнього, Творця і Вседержителя, Батька Небесного…
"На початку створив Бог небо та землю…"
(Продовження на наступній сторінці)