З піднебесся вереснева просинь
Цідиться крізь сірі фільтри хмар,
А в тунелі десь під Чарінґ Кросом*
Грає — серце крає — сопілкар.
Уявилося — не в кахляній печері,
Де підземки гул і тупіт ніг —
Я схиливсь на хати рідні двері,
Знову став на батьківський поріг…
Та невже це мрія? Тільки де там!
Це насправді — це не мрії чар…
У футлярі брязнула монета
І тужливо грає сопілкар.
* Чарінґ Крос — дільниця в центрі Лондону