— Напевне, напад страховищ!..
— Скоріше туди.
Сіт і його помічник кинулися до ангару, де стояло багато легких дра. Зайшовши в одну з них, вони виле-тіли назовні Будівля Керівного Центру всією системою Твадьі швидко віддалялась, зменшувалась. Згори вид-но було широченне коло, створене небесними дисками між заростями синюватих дерев. В тому колі здіймалося над хащами багато будівель для майбутніх переселенців. Основні приміщення були занурені глибоко в грунт. Там, в колосальних підземеллях, розумні лі-а створили штучну атмосферу, розкішні поселення, широкі озера, чудові плантації з рідної Таіни.
А на екваторі Твадьі було створено сітку потужних установок, які готові виштовхнути супутник Таіни на самостійну орбіту. Сіт охоплював думкою весь гігантський масштаб творчості Тайя, і душа його пишалась величчю Розуму, що сміє втручатися в одвічні закони Природи. Але гіркі роздуми підказували, що не для краси і поступу робиться все те!.. За чудовим здійсненням таїться щось темне і підступне!..
Дра минула центральне поселення і наблизилася до незайманих хащів гігантських дерев. Над ними здій-малися в сине небо сиві випари, над вершинами стояли тумани. В тих хащах жило багато невідомих тварюк, які вже знищили десятки Тайя, ще працювали на спорудженні поселень.
На майданчику, поряд з незайманими хащами, Сіт побачив юрбу переселенців, розкидані в усі боки лі-а. Він спрямував дра туди. Тайя розліталися в усі боки, втікаючи від гігантської потвори, яка, здійнявшись на зад-ні кінцівки, била передніми по небесному диску, що стояв поруч.
— Там же Мі-тайя! — розлючено крикнув Сіт. — Чому її не вб’ють?..
— Магнітні вібрації не беруть! — злякано вигукнув керівник роботи. — Ми пробували. Потвора вбила п’ятьох Тайя!
Сіт підплив до пульта дра, сконцентрував на потвору промінь поля За. Страховище стрепенулось, глухо заревло і, випроставшись на весь колосальний зріст, з гуркотом впало вниз, ламаючи сині стовбури дерев.
Тайя зліталися з усіх боків до дра Сіта, гнівні вигуки залунали над майданом:
— Сіт! Доки ми будемо гинути в хащах Твадьї? Що значить наша робота? Чому ти нічого не говориш нам? Ми вже втратили тут багатьох товаришів! Чому мовчать Вищі Сфери? Для кого будуються тут поселен-ня?..
— Друзі! — відповів Сіт. — На Таіні твориться щось незрозуміле. Вона стала обертатися з небезпечною швидкістю. Ми, напевне, стали знаряддям…
Космонавт не закінчив. Над майданом з’явився ще один апарат. Він зупинився в повітрі над юрбою, і з отвору виглянуло обличчя службовця Керівного Центру. Він крикнув:
— Сей Сіт! Біда!
— Що трапилося?
— З Таіни передача. Говорить Ріо. Він звертається до тебе!
— Ріо! До мене? Звідки? Що таке?
— Я записав передачу. Він передає невпинно. Справа дуже серйозна. Таіна напередодні загибелі!..
Сіт кинувся до своєї дра, крикнувши на ходу
— Друзі! Розійдіться по сховищах, Ждіть мого слова!..
Він промчав над поселенням, покинув дра біля входу і опинився в приміщенні зв’язку. Його ждало кілька інженерів. Обличчя їхні були похмурі і розгнівані. Сіт дав рукою знак.
— Вмикайте.
В приміщенні полинули тихі слова:
— Викликаю Твадьі! Викликаю Сіта!..
Сіт заплющив очі. Душа завмерла. Він зрозумів, що опинився на перехресті історичних шляхів планети. Що несе цей далекий голос Ріо?
— Викликаю Сіта, — закликав невидимий голос. — Вірю в його чесність, в його турботу за долю Таіни. На планету насувається катастрофа. Вищі Сфери пішли на злочин. Використавши зрадника Нура, вони ввімк-нули установки на екваторі на повну потужність. Таіна обертається все швидше. Незабаром наступить критич-ний момент, коли вона почне розвалюватись. Треба рятувати жителів Таіни. Треба повідомити всіх Тайя на центральних материках. Знищення оть і Будинків Контролю — ось єдиний вихід. Тоді Вищі Сфери стануть без-силими Ми зможемо попередити лихо. Нур створив навколо Керівного Центру просторовий заслон. Він знищив сховище Іг-ри. Я не можу зупинити роботу установок. Я звертаюся до Сіта по допомогу. Лише він може тепер зупинити катастрофу!.. Треба захопити Нура, який втік до Вищих Сфер. Він знає шифр просторового заслону! Я викликаю Сіта! Я викликаю Твадьі!..
Голос на мить замовк і знову почав повторювати попереднє. Серце Сіта сильно забилося, душа сповни-лась гнівом. Його вуста задрижали, обличчя потемніло. Він опустив голову, прошепотів палко:
— О ганьба! Як мене обдурено! Я знову став жертвою підлих пті-та з Вищих Сфер! О я сліпий, глухий ва-а! Нема мені прощення! Через мою сліпоту загинули Од і Мар! Через мою сліпоту може загинути планета!..
Один з інженерів наблизився до Сіта, поклав руку на його чоло.
— Сей Сіт! — Його голос був твердим і суворим. — Не картайте себе. Ви не винні. Це страшна битва! Не можна гаяти часу. Щось треба робити!..
Сіт поглянув на нього, вдячно усміхнувся. Єдиним імпульсом волі відновив мужність і твердість духу. Чітко сказав:
— Ти правильно мовив, друже! Треба діяти. Я лечу на Таіну. Ви продовжуйте роботи. Можливо, на Твадьї залишиться наш єдиний притулок. Пам’ятайте це. Ждіть мене. Я повернуся з друзями!..
Через кілька хвилин з широкого майдану поселення піднявся в темну височінь великий небесний диск. Він прорізав золотисті хмарки, осяяні Зіркою-матір’ю, і зник в зоряній безодні.
Сіт повертався на Таіну…
КІНЕЦЬ ВИЩИХ СФЕР
Захопивши на острові Маото Ріо, старого вождя і його дочку Мі-а, Сіт вилетів на центральний материк. Перемігши ураганні вихори, які несамовито крутили небесний диск в круговерті повітряних течій, він спряму-вав його на головне поселення Луа-Доу.
Небесний диск опустився в центрі широкого майдану, що охоплював собою систему Будинків Контролю і складів Оть — акумуляторів психічної енергії. Це місто було в заглибині — тут ураган лютував не так, як на рівнинах.
Крізь хмари куряви і скажені вихори Сіт і Ріо проникли в підземні поселення. В широких залах для ви-довищ купчилися тисячі нижчих Тайя. Вони були перелякані, деморалізовані. Над юрбами стйяв розпачливий гомін. Чулися крики, стогнання:
— Нас покинули напризволяще!
— Ріо зрадник!
— Прокляття йому!
— Вищі Сфери вирішили знищити всіх Тайя!
— Де вихід?
Ріо і Сіт знайшли посилюючу установку, ввімкнули її. Над бушуючою юрбою пролунав громовий голос Ріо:
— Слухайте, Тайя! Слухайте всі! Дорога кожна хвилина! До вас звертається Ріо! Слухайте, Тайя! Слухайте всі!
Над колосальним приміщенням залягла тиша. Тисячі очей повернулися до купки вчених. А над юрбою гриміли схвильовані слова заклику:
— Вищі Сфери зрадили планету! Вони обдурили всіх Тайя! Вони готують загибель Таіни! Єдиний вихід — захопити Вищі Сфери! Це дасть мені можливість зупинити установки на екваторі! Слухайте, Тайя! До вас звертається Ріо! Руйнуйте Будинки Контролю, руйнуйте оці прокляті споруди, де зібрана енергія думки, забра-на у вас і дітей ваших. Тут схована вся сила Вищих Сфер, і та сила вкрадена у васі
Потоки Тайя ринулися на штурм підземних приміщень, Будинків Контролю і складів Оть. Службовці Вищих Сфер були зметені в одну мить. Лі-а по передачі енергії думки на відстань перетворювалися в купу мот-лоху. Захопивши центральні склади, великі групи інженерів і простих Тайя, очолені Ріо та Сітом, на потужних дра вилетіли до гірського пасма, де знаходилися будівлі Вищих Сфер.
Деякі дра розбивалися, гинули в смерчах і хмарах дрібного каміння, але сотні вцілілих тісним кільцем оточили Палац Великої Трійки. Серед хаосу грозових розрядів і ураганних потоків повсталі вдерлися до залу Вищих Сфер. Умт та інші Тайя-Боги були захоплені зненацька, вони готувалися до вильоту на Твадьї. Позбавлені психічної сили, сконденсованої в оть Будинків Контролю, володарі Таіни стали безсилими і жалюгідними. В їх середовищі Ріо знайшов і Нура, тремтячого і посірілого від страху. Він сам простягнув Ріо портативний лі-а з шифром просторового заслону. Він не дивився в очі ученому, лише вуста його шепотіли нікчемні благан-ня пощади.
Ріо навіть не поглянув на нього. Він запитав Умта:
— Де небесні диски для польоту на Твадьї?
— Рядом з Палацом, — понуро відповів Умт.
— Сіт, — сказав Ріо, — ти поведеш диски на Твадьї. Рятуй Тайя, скільки можна. Якщо загине планета, то врятується хоч частина населення. Вони розпочнуть нову цивілізацію.
— А ти?
— Я полечу на Маото Спробую зруйнувати просторовий заслон, зупинити установки!
— Яз тобою, друже! Ти сам не долетиш! Я поведу туди небесний диск!
— А що буде з нами? — благально крикнув Умт. — Ми повинні загинути?
— Ви залишитеся живими, якщо не загине планета! — суворо відповів Ріо. — Ви одержите ті плоди, які виростили!
В ангарі Вищих Сфер повсталі знайшли двадцять великих небесних дисків. В них розмістилося багато тисяч молодих Тайя, серед них більша половина зовсім юних. В останній з дисків Ріо посадив Мі-а та її батька. Вона плакала, не бажала летіти.
— Я хочу загинути з тобою, — шепотіла вона. — Я не переживу твоєї смерті. Учителю, любий! Не поси-лай мене одну…
(Продовження на наступній сторінці)