Із циклу «Вірші для Доні»
Візьму Доню у долоні,
Обніму — і полечу,
Вдалині, в небеснім лоні
Нову зірку засвічу.
І скажу: — Ти господиня
Цього світу і твори,
Ця планета — повна скриня
Птахів, бджілок і рослин.
Порядкуй же в цій оселі
Так, щоб жоден не страждав,
Щоб усі були веселі
І ніхто не сумував!
Доня пальчиком торкає
Нову голубу Зорю,
І тихенько наслухає
Те, що я їй говорю…
В оченятах — чиста віра,
На вустах — любові знак…
В цього світу — добрий вирій,
Славна доля! Буде так!
3 квітня 1980 р.