Космонавт поворушив багаття. Воно спалахнуло сильніше. Очі Ріони у відсвітах його здавалися отворами в тривожний, невідомий світ. Буревій дивився в них, не міг одвести погляду.
— Ні, — сказав він. — Мені тепер нічого не здається дивним. Але розум…
— Ага, — дзвінко засміялася Ріона, і луна повторила той кришталевий сміх у горах. — Розум вперто вимагає логічних висновків. Хай так. Наша гіпотеза, тобто моя, Багряна, всіх працівників Інституту і більшості парапсихологів, така: передача взаємодії від мозку, від свідомості до свідомості відбувається не в електромагнітному, і не в гравітаційному, і не в мезонному чи іншому полях, які підлягають законам часу. Вона розповсюджується в нейтрополі, у вакуумі, в праполі, в потенційному полі, в псиполі, в Хполі, і не має значення, як його називають. Це поле зв’язане з нашим часовим буттям, бо є його основою, але не підкоряється часу. Будь-яке збурення в цьому полі миттю відчувається в іншому місці цього поля де завгодно.
— Зрозумів, — підхопив Буревій. — Це поле не диференційоване, воно єдине, і тому діє як єдність, а не як ланцюг часток.
— Правильно. Приблизно так. Отже, те, що ми звикли називати часом в чотиримірному континуумі нашого буття, для цього поля не має ніякого значення. Але, проявляючись у нашому світі, тобто в часових категоріях, енергія думки проявляється в часі. Слухайте ж далі.
Ясно, що перспективи вивчення світу з допомогою думки неосяжні. Ми зможемо посилати "психодвійників" куди завгодно: на планети, на інші зірки, до далеких галактик. Все залежатиме лише від енергії. Ми ввійдемо в контакт з іншими Братами, ми швидко сприймемо їхню мудрість і передамо свою. Думка з’єднає Безмежжя. Вона не відкине технічну цивілізацію. Ні. Все прекрасно на своєму місці, у свій час, епоху. Але кожному ясно, що там, де можна обійтись без громіздкої техніки, треба відкинути її.
З часом ми навчимося матеріалізувати "психодвійника". Там, на далеких планетах, будемо ходити ми, точніше наші заступники, виконуючи нашу волю, волю нашого розуму, нашої науки. Ви збагнули, до яких висот приведе вивчення енергії думки?..
На гори спадали сутінки, темніло небо, на ньому спалахували великі зірки. А водоспад все дзвенів свою пісню, і Ріона вела захопленого Буревія по широкій путі свого серця, свого сміливого розуму. Він бачив ясно і зримо, що ця нова суджена дорога людства відкриває грядущим нащадкам титанічну далину звершень і творчості. І їй не буде кіпця.
НОВИЙ ШЛЯХ
Буревій залишився в Інституті.
На Місяць, у Космоцентр, сповістили про його рішення. На його ім’я у відповідь прийшла радіограма з поздоровленням "заживо похованому". Буревій з Ріоною прочитали її, посміялися, та в серці космонавта не ворухнулося ні жалю, ні сумніву за тим, що сталося. Все було прекрасно, все було як слід.
…Минуло два роки.
Раніше, в іншій ситуації, в інших умовах, цей час здався б космонавту нескінченним. А тут все було іншим. Нез’ясовним вихором, розмаїтим сплетінням подій, явищ промайнув цей благословенний час.
І знову сидить Буревій на плескатому камені, біля дзвінкого водоспаду. Слухає пісню гір, слухає тишу гір, слухає мудрість гір. І жде її. Вона скоро прийде.
Між двома каменями товстий шар попелу. Скільки раз — влітку, восени, взимку і весною — сходилися вони в улюбленому місці? Скільки дум передав їм казковий водоспад, скільки чарівних таємниць нашептали горді деодари, величні гори? Скільки снаги і сили влило до сердець їхніх тріпотливе багаття?
Купка хмизу знову чекає її. Прийде вона — і затанцює вогонь, вітаючи свою господиню химерним древнім танком.
Буревій заплющує очі. Прислухається до простору. Згадує. Знову мчить, відновлюється в свідомості ланцюг подій цього року. І знову вражає Буревія своєю незвичайністю, своєю простотою.
Він гадав, що одразу ж почнеться щось казкове. Але ніякої казки не було. Почалася якась дивна, на перший погляд, дитяча робота. Буревій не зміг би тоді назвати це роботою. Це була скоріше гра.
Перед ним, наприклад, розкладали багато різних речей, просили за кілька секунд оглянути їх, а потім, не дивлячись, розповісти про те, що запам’ятав.
Або називали одне слово, а по ньому вже просили відновити всю фразу, яку задумувала в основному Ріона.
Або йому необхідно було кожного дня в певні години уявою будувати речі, постаті, будівлі, деталі обличчя, тіла, досягаючи в цьому великої чіткості. А контролювалися його успіхи спеціальним апаратом, який записував його мисленні утвори на відеоплівку.
Дуже скоро Буревій зрозумів суть цих вправ. І вже не іронізував над своїми "пустощами", як він спочатку називав такі заняття, а старанно виконував завдання Ріони. Він зрозумів, що йому необхідно відточити здібність зосередження, концентрації думки, навчитися мислити чисто, ясно.
— Можна послати потужний промінь думки, — говорила Ріона, — а вслід за тим засмітити простір цілою зграєю вороння, яке своїм ґвалтом зіпсує попередню посилку.
Він з радістю погоджувався з нею і старався не пускати у простір "вороння". Ріона була задоволена учнем. А ще більше Багрян. Він не міг діждатися, коли вже з Буревієм можна буде проводити космічні досліди.
Але Ріона вперто відточувала здібності Буревія, і він почав навіть сумніватися в характеристиці, яку давав колись їй Багрян, назвавши її "розхристаною". Скоріше її можна було назвати пунктуальною.
Космонавт перейшов до складніших завдань. Він передавав у простір свої думки в формі образів, символів, слів, а Ріона приймала їх. А потім навпаки. Результати передавалися Багряну і Раді Інституту. Після таких експериментів Багрян зустрічав Ріону і Буревія сонячною усмішкою. І вони знали, що досліди їхні перевищують усі сподівання вченого.
Велися експерименти з фотографуванням "німба" Буревія, "німба", якого вважали колись містичним атрибутом святих. Виявилось, що він був притаманний кожній людині, хоч і проявлявся не в кожного однаково. І нічого містичного в ньому не було. Звичайне енергетичне випромінювання комплексного характеру. В цей комплекс входила і біологічна радіація тіла, і електромагнітні промені мозку, і власне проявлення Хполя думки. Велися експерименти з вивчення пульсації "німба" під час мисленних процесів, при запису цієї пульсації і перетворенню цих пульсацій в акустичні та зорові сигнали, тобто в трансформацію зовнішніх сигналів мозку, свідомості на об’ємні, стереофонічні і стереоскопічні образи. Багрян хотів таким чином контролювати суб’єктивні записи індивіда об’єктивними показаннями апаратури. Інститут мав уже надзвичайно великі успіхи в цих експериментах.
Потім Буревій захопився ще одним тренуванням своєї думки. Він почав працювати над зміною рослин під впливом енергії Xполя. Такі експерименти подобалися йому більше за все. Вони були казкові, але разом з тим цілком реальні.
Він брав кілька рослин, розташовував їх у різних приміщеннях і ставився до кожної з них порізному. Одну залишав у спокої, другу підбадьорював дружньою хвилею думки, третю вольовим зусиллям примушував сповільнювати ріст. І рослини слухалися його. Хоч потрібно було кілька місяців, щоб побачити результати. Але вони були. І були разючі. А ще цікавішим був експеримент з квітами. Буревію пощастило змінити колір незабудок з голубого на фіолетовий. Для цього йому довелося витратити два місяці, кожного дня опромінюючи квіти енергією вольової посилки.
А потім наступили дні суворих екзаменів. Йому необхідно було створити в просторі "психодвійника". В цьому допомагав церебропсихоконцентратор (ЦПК) — винахід Багряна і його помічників. Апарат у формі овала надівався на голову, ніби вінець. З допомогою кристала психоенергії в ЦПК збуджувалось потужне Хполе, яке спрямовувало енергію думки суб’єкта вузьким концентрованим променем у потрібному напрямі, допомагало зосередитись, щоб створити необхідну форму "психодвійника".
Саме так Ріона відвідала Плутон тоді, рік тому, коли Буревій прощався з Землею в чужому світі.
Враження від перших спроб перевершили мрії Буревія. Йому здалося, що він потрапив у царство снів. Коли людині спиться, що вона літає в просторі, до інших планет, чи опускається під воду, чи перетворюється в слона, птаха або в що завгодно — така людина не дивується, прокинувшись, що з нею трапляються чарівні пригоди. Вона каже: "Приверзлося, та й усе…" Але тут все було реально, хоч і казковіше, ніж будь-який сон.
Надівши перший раз ЦПК, Буревій, як завжди, зосередився. Згідно з домовленістю, він послав думку в простір, спрямувавши її до вершини сусідньої гори. Там ждали асистенти Багряна — контрольний пункт Інституту.
Космонавт відчув, що він уже не в експериментальній камері, повністю ізольованій від світу. Він миттю вийшов свідомістю з стін Інституту, майнув над озером, над лісом. У грудях солодко похололо, Буревію здалося, що його свідомість охопила собою незміряні простори. Йому уявилось, що він може помчати куди завгодно — в Безмежжя, настільки колосальні сили відчулися в потенції думки. Але завдання є завдання.
Він метнув себе незначним вольовим зусиллям до вказаної гори. Зупинився біля намету асистентів. Вони побачили його, радісно привітали. На нього націлились кілька об’єктивів, весело засяяли вічка автоматів, реєструючи появу "психодвійника". Але найдивніше було Буревію. Він розумом знав, що лежить в експериментальній камері Інституту, а разом з тим почуття наочно стверджували, що він, Буревій, також знаходиться на горі, біля своїх товаришів.
(Продовження на наступній сторінці)