я не доріс до розмови про плаху
сервус озерам які прогоріли
пане диктаторе осінь це бахур
що відгризає душу від тіла
краплю диктує – плодяться зливи
крону диктує – корінь зів'ється
курва, народ наш безмежно щасливий
в парнокопитному ворку провидця
може в якомусь темнім провансі
кулю зліпити можуть по троє
ми ж пережили струси і транси
всі ми паскуди всі ми герої
нести на плечах маски козачі
можна хіба що крізь заборону
пане диктаторе осінь не плаче
в пазусі осінь має корону
лузає сім'я плодить бацили
ходить по колу лається ямбом
я не приніс тобі славу і силу
тільки маленьку жовту троянду
хай тобі стане важче від неї
гордих жінок у холоднім палаці
вчити закону вчити ідеї
вчити тяжкої любовної праці
а коли ляже холод на груди
серед законів як серед глини
знайдуться коні знайдуться люди
та чи зліпити їх вистачить слини