ми до дерева глузду себе присилили аббасе
сіль текла бородою але не до рота текла
ми ридали навскач ми покірно сміялися басом
ми чекали на біса а в гості прийшов абдулла
перед снігом тепер стоїмо ніби перед амвоном
і коліна болять і болить під ногами земля
ми чалми поскидали на купу ми бачили коней
що по небу ведуть не карету а крик короля
це не сніг перед нами не бог перед нами а плаха
і не медом а кров‘ю помазані наші вуста
ми молили аббаса батира батия аллаха
а приїхав король і як топір нам голови стяв
засміялася домра лягла на валу королева
ятагани дощу попід руки її підвели
і ми кόрчами м'язів з землі виривали дерева
та себе від дерев відірвати уже не могли