не з учених криниць на площах
не з полотен в диму нічному
ти визбируєш світ як мощі
перманентного іподрому
ласки вкритих блідою шкірою
недоторкані вийдуть в сад
я губами тебе вимірюю
кожну матрицю дописав
кожний волос погнутий змучено
в тремі виходу поза круг
не перейдуть сліди за учнями
відображенням під кору
ламко слухати риб на прив'язі
лиш покута як фризієр
похизується трохи ризами
і під ножиці розіллє
нерозбещену тугу вечора
розпанахає алкоголь
сад наш рухатися приречений
у крові посади його