відпостити всю зиму замість мене
хіба зуміє ця челядина
впаде звізда і оскоромить вени
зелений хрускіт теплого вина
питво солодке а провадить сушу
на рушникове листя тихо ша
таку плитку таку холодну душу
витравлює споряджена душа
їй несть числа і звір її неплодний
і висне дар над волосом її
челядині бракує обезводнень
розщеплених у череві змії
чий палець вріжу кров чия загусне
меж бартками вколошканий пісок
зело лелію на велику пустку
озпінених на ложі подушόк
і мжичить сонний лоск під образами
позлітка заліпила образи
а ця душа попукана так само
як кόшниця зі свіжої лози