Пропонуємо онлайн-добірку найкращих поезій визначного українського поета Євгена Плужника (1898–1936) для самостійного читання, вивчення напамʼять, підготовки до уроків та позакласних заходів. Вірші можна завантажити та роздрукувати для зручного читання.
Писати вірші Євген Плужник почав ще в гімназійні роки.
Серйозну літературну діяльність розпочав на початку 1920-х років. З 1924 року став друкуватися в журналах «Глобус», «Нова громада», «Червоний шлях», «Життя й революція».
Вірші, опубліковані в пресі, мали переважно публіцистичний характер і були підписані псевдонімом «Кантемирянин».
Під власним прізвищем Плужник увійшов у літературу передовсім як поет-гуманіст. Збереглося приблизно 160 його поезій.
Уже перша збірка поезій Є. Плужника «Дні», що вийшла у 1926 році,.свідчила про появу в українській літературі одного з найвизначніших поетів XX століття. Про неї схвально відгукнулися Максим Рильський, Микола Зеров і Микола Бажан, зазначивши, що лірика Плужника вирізняється навіть серед найкращих зразків тогочасної української поезії образом ліричного героя – людини, що змогла в роки революційних потрясінь, лихоліття громадянської війни та голоду зберегти в собі християнську духовність. Епіграфом «Днів» Плужник узяв рядки з вірша Павла Тичини «Скорбна мати»: «Як страшно! Людське серце / До краю обідніло».
Тематикою більшості віршів був відгук на події 1917–1920 років, але поет на перше місце поставив не класові чи політичні проблеми, а ідею абсолютної цінності людського життя, протест проти жорстокості. Водночас він намагався вірити в гуманне майбутнє, яке виправдає чорні дні (вірш «Для вас, історики майбутні…»).
До збірки «Дні» Є. Плужник включив психологічну поему «Галілей» і поему-роздум «Канів». Поема «Галілей» привертає увагу тим, що не має зовнішнього сюжету – дію твору перенесено в душу ліричного героя, який розмірковує над вічними проблемами людського буття. У цій дебютній книжці відсутні сліди навчання й впливів. І коли б ми достеменно не знали, що то перша книжка, то не повірили б, що вона належить, за нашими вимірами, поету-початківцю.
У 1927 році вийшла друком друга й остання прижиттєва збірка поезій Плужника – «Рання осінь».
Третю збірку лірики – «Рівновага», Євген Плужник завершив і підготував до друку в 1933 році, але книжка побачила світ вже після смерті автора. Вона вийшла за кордоном у 1943 році, у 4-му томі «Українського Засіву». Окремим виданням збірка «Рівновага» вийшла у 1948 році в німецькому Аугсбурзі. В Україні вперше вона була надрукована у 1966 році.
Поет планував укласти і четверту збірку з іронічними віршами-портретами, а також п’яту – з віршами про кохання. Проте арешт, ув’язнення та передчасна смерть не дали йому здійснити ці творчі задуми. Вірші, які поет писав у таборі, досі не знайдено. У 1979 році в Мюнхені було перевидано всі три збірки разом.
Вірші збірок «Рання осінь» та «Рівновага» суттєво відрізняються від збірки «Дні» – вони переважно інтимно-особистісні, глибоко психологічні за характером, медиативно-елегійні за настроєм, в них багато творів пейзажної лірики, яка неодмінно, хоча б на рівні підтексту, співвідноситься з долею людини, наприклад, вірш «Вчись у природи творчого спокою...». Або, передаючи своє зачарування красою світу, вдається до образу човна — символу людської долі, що несеться по хвилях життя («Ніч... а човен – як срібний птах!..», зі збірки «Рівновага»).
Ім’я та творчість Євгена Плужника не настільки відомі, як того заслуговують. Поет працював порівняно недовго, лише 12 років, його ім'я понад 20 років замовчувалося. Лише коли в 1996 році вийшла з друку його збірка «Вибрані поезії», сучасники змогли гідно оцінити непересічний талант Євгена Плужника.