Читати онлайн тексти віршів української поетеси Ліни Костенко

Вірші Ліни Костенко

Пропонуємо онлайн-добірку найкращих поезій визначної української поетеси Ліни Костенко (нар.1930 р.) для самостійного читання, вивчення напамʼять, підготовки до уроків та позакласних заходів. Вірші можна завантажити та роздрукувати для зручного читання.

Ліну Костенко часто називають совістю нації, царівною української поезії. І це не просто пишні слова. Ліна Костенко – не тільки видатний митець, вона – своєрідний символ України.

Ліна Костенко почала публікувати свої вірші в періодиці з шістнадцяти років. Зараз вона є автором понад 15 поетичних збірок, 2 романів у віршах і роману в прозі.

Перші збірки поезій «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали значний інтерес у читачів та критики, а книга «Мандрівки серця» (1961) не тільки закріпила успіх, а й утвердила ім’я Ліни Костенко серед визначних майстрів української поезії.

Поет Василь Симоненко, рецензуючи «Мандрівки серця», писав: «Ліна Костенко з однаковою граціозністю малює і найніжніші акварелі, і широкі полотнища, і з чарівною легкістю підноситься до філософських роздумів та узагальнень. Вона красива в своєму смутку і сліпучо осяйна в своїй радості. А до того ж вона безпощадна в своєму гніві, по-жіночому ніжна з коханим і друзями. Громадянство її знаходить свій вияв не в тріскотливій балакучості, а в жадобі до сьогоднішнього життя. … Це та простота, яка в українській поезії йде від Шевченка, Франка й Лесі Українки. Це та простота, яка поєднує в собі красу, мудрість, тонку душевну чутливість і хороший смак».

Наприкінці 60-х років XX ст. Ліна Костенко почала працювати над історичним романом у віршах «Берестечко», у якому зображено найтрагічніші часи історії України – червень 1651 року: поразка козацьких загонів Богдана Хмельницького від польського війська, зрада татарського хана і полон гетьмана, його роздуми над подальшою долею України і «перемоги над поразкою». Основна частина твору була написана у 1966–1967 роках, але про те, щоб опублікувати у журналах хоча б його фрагменти не було і мови, бо контроль над літературними виданнями та змістом текстів з боку держави посилився. За сміливу й активну підтримку дисидентського руху та «безідейні» вірші цензура вже кілька років не пропускала до друку нові твори поетеси.

У 1962 році публікація збірки «Зоряний інтеграл» була заборонена, а через 10 років така ж доля спіткала і збірку «Княжа гора». Навіть саме ім'я поетеси зникло зі сторінок періодики і не згадувалося літературною критикою. Між «Мандрівками серця» і «Над берегами вічної ріки"» (1977) минуло шістнадцять років вимушеної ізоляції від читачів, бо ж не можна вважати публікацією покалічену цензором добірку віршів в газеті «Літературна Україна» влітку 1976 року, коли Ліна Костенко в знак протесту оголосила голодування.

Дочка поетеси Оксана Пахльовська розповідала: «Мама свого часу стала легендою. Це тоді, коли в літературі її ніби й не існувало: ім'я її було заборонене, вірші не друкувались, про вихід книжок і не мріялось… У мене було відчуття, що всі ці роки люди її ніби чекали. А вона – працювала. В найстрашніші періоди, коли все тісніше змикалося круг неї коло переслідувань, цькувань, заборон, – вона писала. Могла зачинитись і написати за одну добу до трьохсот рядків «Марусі Чурай».

Попри всі обставини поетичне слово Ліни Костенко проривало загати і перепони. Її вірші переписували від руки, і самвидавні книжечки поетеси поширювалися серед українців.

До широкого кола читачів поезія Костенко змогла повернутися лише 1977 року збіркою віршів «Над берегами вічної ріки». А 1979-го був опублікований надзвичайної художньої сили історико-філософський соціально-психологічний роман у віршах «Маруся Чурай», який критика справедливо визнала енциклопедією духовного життя українського народу в XVII столітті. Цей твір чекав свого виходу у світ 6 років. Переплетіння історичних фактів із фактами особистого життя головної героїні твору дало поетесі можливість відтворити широку панораму життя в Україні, відобразити ментальність українців і показати проблеми українського суспільства.

Ще через рік вийшла збірка поезій «Неповторність» (1980), а за нею – «Сад нетанучих скульптур» (1987), збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987), збірка поезій «Вибране» (1989). У 1999 році нарешті побачив світ відшліфований за три десятки літ роман у віршах «Берестечко».

Останніми виданнями Ліни Костенко є збірка поезій – «Річка Геракліта», що з'явилася в лютому 2011 року і збірка «Триста поезій. Вибране», яка вийшла у 2012 році у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Від того часу поетеса нічого нового не видавала, але якось зізналася, що не полишає творчу роботу.

Найпопулярніші вірші Ліни Костенко

УСІ ТВОРИ ЛІНИ КОСТЕНКО

БІОГРАФІЯ ЛІНИ КОСТЕНКО

2024-05-29

Друкувати