Тема: гріх і покарання за нього, справжні й фальшиві цінності: алегорична розповідь про людей з різними моральними устоями під час лихоліття війни.
Ідея: возвеличення доброти, милосердя, порядності; засудження лихоліття війни, брехні та жадоби, байдужості до всього, крім грошей.
Про автора і його твір
Богдан Лепкий (1872–1941) народився в родині священника в с. Кригулець на Поділлі. Початкову освіту здобув у батьківському домі. Домашній учитель ознайомив його не тільки з основними шкільними науками, а й з українською літературою. А від селян та няні хлопчина чув чимало легенд, переказів, казок. Усе це спонукало його до творчості. Навіть книгу спогадів про своє дитинство він назвав «Казка мойого життя» і написав: «Коли ти їх полюбив дитиною, то вони підуть за тобою скрізь, у далину і на чужину, ген аж у твою старість».
У художніх творах Лепкий талановито змальовує народне життя. Він писав: «Якась життєва подія вражала мене і не давала спокою. Я бачив людей, що були їй причасні, зживався з ними, відчував їхнє горе і кривду і переписав усе те на папір своїм власним і несилуваним способом, я чув їхній голос, їхній голос, їхній крик розпуки і хотів закріпити їх на папері». За обсягом літературної спадщини Богдан Лепкий поступається тільки Івану Франку.
Події у творі «Мишка» розгортаються під час Першої світової війни, яка застала родину письменника у Яремчі. Він бачив спустошені села, голодних людей, і тому й розповідає про це у своєму творі. Він хоче, щоб загальні цінності у стосунках між людьми брали верх, щоб вони були милосердними, не брехали, засівали землю збіжжям, а не снарядами і злобою.
Персонажі:
- Мишка.«Така, як і другі: сіренька, маленька, кінчасті вушка, довгий, гладкий хвостик»; «Мишка боялася людей»; «Мишці стало соромно за жадібну жінку. Вона полегшено зітхнула, що хоч її діти спали, а то б навчилися брехати, як люди»; «І в маленькій мишачій голові зродилася велика ідея. Знищити, поторощити цей папір, що його кривдою людською чути, поганий папір».
- Міські мишки. «дуже бідні: худі, голодні, миршаві. Ледве хвостики | волокли за собою».
- Господар. «… господар дуже страшний. Його всі бояться»; «Тиче жінці гроші під ніс і каже: "Що, гарно пахнуть? Х-ха-ха! От бачиш, і війна на щось придасться. Перше ми за рік не заробили стільки, що тепер за місяць. Розбагатіємо"»; «Він (господар) звинувачував жінку, бо вона не захотіла тримати кота, ложки молока пожаліла. Навіть з кулаками на неї кидався».
- Дружина господаря. «… на ціле село тарахкотіла терлицею, а язиком ще голосніше, ніж терлицею»; «Господиня ходить тепер, як паня. Які у неї сорочки, які кружева – пфу! Пахучим милом вимивається».
- Жінка з міста. «… великі черевики на дерев'яних підошвах, а там обшарпана спідниця, а вище полатана сорочка, а ще вище обличчя, худе, худе, лиш шкура та кості, лиш ці червоні, заплакані очі».
У хаті, у нірці під ліжком жила маленька сіренька мишка. Вона боялася людей, тому вибігала з нірки, лише коли нікого не було в домі. Вона бігала у поле до своїх міських подруг. Її сестриці були худі, голодні, миршаві, розповідали, що в місті люди голодують, а про них – мишей, взагалі й говорити нічого.
Мишка ж їм розповідала, що її Господар багатий, його всі бояться. Він забив двох велетенських кабанів, закоптив м’ясо і продавав вночі, нишком за високу ціну. Гроші складав в скриню, що стояла під ліжком. Він був задоволений тим, що лихоліття війни допоможе йому збагатитися.
Якось мишка почула в хаті незнайомий голос – то прийшла жінка з міста, яка гірко плакала й благала Господиню позичити молока для хворої дитини. А та відмовила, збрехавши, що корови не дояться, і в них самих нема чого пити.
Мишці стало соромно за жадібну жінку. Вона полегшено зітхнула, що хоч її діти спали, а то б навчилися брехати, як люди. Чому у світі так, що одні помирають голодною смертю, а інші папірці у ящиках ховають? Хіба ж папір важливіше за життя?
Вирішила тоді мишка знищити гроші господарів. На цю роботу витратила декілька днів. Аж тут господар подумав: «Що це гроші дарма лежать? Купити ще свинок, вигодую й продам по високій ціні, бо коли ще наступна війна буде».
Поліз у скриню, а гроші у порох погризені. Він звинуватив у цьому свою жінку, бо саме вона не захотіла тримати кота, ложки молока йому пожаліла. А потім з кулаками на неї накинувся.
Мишка забрала своїх дітей і втекла в поле. Вона вважала, що там їм буде жити краще, ніж у хаті з такими господарями. Не хотіла, щоб її діти вчилися від них брехні та жорстокості.
Цитати з твору:
- «О, люди, – це дуже цікаві сотворіння! Мишка боялася людей».
- «Чому у світі так, що одні помирають голодною смертю, а інші папірці у ящиках ховають? Хіба ж папір важливіше за життя?»;
- «... кажуть, війна. Люди людей мордують, не мають часу працювати на хліб...».
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.