Тема: веселі й таємничі пригоди п’ятикласників Сергія і Митька, які трапилися з ними на літніх канікулах.
Ідея: возвеличення справжньої дружби, духу пригод, шанобливого ставлення до старших; підтримка креативності, сміливості, наполегливості, працелюбності; засудження хитрості, брехні, пихатості.
Персонажі:
- Сергій Стеценко. Від його імені ведеться розповідь. «… ми з Митьком давно мріяли поїхати до Юрківки, села, де жила Митькова бабуся. Кликало нас до себе привільне і незалежне життя»; «Ну що я, – думалось мені, – у порівнянні хоча б із оцим деревом? Якась комаха! А в порівнянні з цілим лісом? Якийсь мікроб. А в порівнянні з земною кулею?” І од цього мені стало гірко-гірко… І ще страшніше»; «Я витягнув ковдру, обережно вкрив товариша…»; «Докори совісті люто вгризались у моюдушу, шматували її на дрібні клаптики»; «Ти знаєш, що я придумав? Назвати оцього от, – показав на озеро, – котрий отут живе, Митькозавром. На твою честь. – От здорово! – зашарівсь Митько. Але тут же запитав: – А чому саме на мою? Адже ми з тобою разом, гм… працюємо. – Але ж головний у нашій експедиції ти. – Е, ні, я не згоден. Хай буде… Хай буде, скажімо, митькозавр Стеценка із Юрківки»; «Ми не з лякливих, правда, Митю?»; «…і у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком».
- Митько Омельчук. «Хіба можна лишатися в поганому настрої через якогось там пришелепка, коли бачиш перед собою мрію якщо не сказати всього життя, то принаймні трьох останніх місяців?»; «Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювала із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати рівноцінними чи просто вдалими.»
- Василь Трош – 14-річний майбутній майстер велосипедного спорту міжнародного класу, який вигадав історію про чудовисько в озері. «– Так от, Васю, ми тобі вдячні, Васю, за те, Васю, що ти влаташтував нам такі чудові канікули. Ми, Васю, відкрили для себе такий світ, якого тобі, Васю, і не снилося. Ти сказав, що пошив нас у дурні. Ти, Васю, коли хочеш знати, сам себе пошив у дурні».
- Бабуся Митька. «– А головне, – казав дорогою Митько, – ти завважив, яка бабуся? Ні слова не сказала. Інша вже почала б: “Ой, та куди ж ви йдете? Та що вам там потрібно? Не купайтесь, бо втонете! Та не ходіть у ліс, бо заблукаєте!” А моя – ні слова.»
- Дід Трохим на прозвисько Фа-Дієз – сусід бабусі Сергія.
- Ірина Семенівна – вчителька ботаніки.
- Батьки хлопчиків.
Головними героями твору є двоє друзів – хлопчики-п'ятикласники Митько й Сергій. Розповідь ведеться від імені Сергійка.
На літні канікули хлопці отримали від «улюбленої ботанічки» завдання зібрати колекцію комах. Друзі вмовляють батьків відпустити їх на літо до Митькової бабусі в село Юрківка. Батьки Сергія не одразу погоджуються на це, але, зрештою, дозволяють, зваживши на такі придумані Митьком аргументи, як «передчасне старіння наших організмів» та двійки за незібрану колекцію.
Приїхавши в село, хлопці не поспішають збирати комах і збираються присвятити час літнім забавкам. Ще по дорозі до бабусиної хати Митько й Сергій зустрічають Васька – хлопця років чотирнадцяти, який вихваляється стати чемпіоном з велосипедного спорту і сміється з озброєних сачками друзів.
Цей майбутній чемпіон згодом вирішує добряче пожартувати й налякати Митька та Сергійка. Побачивши хлопців на березі озера, він таємничо розповідає їм про страшне чудовисько, химеру, що нібито живе в лісовому озері. Друзі не дуже повірили Васькові, але зацікавились вірогідністю існування чудовиська. Митько й Сергій вирішують заночувати біля озера, аби з'ясувати, чи справді в ньому ховається страшна тварина. З цього й розпочинаються пригоди друзів та непомітне для них самих захоплення зоологією.
Розігруючи п'ятикласників, Васько підкидає їм різні докази існування озерної химери, наприклад, імітує на березі річки відбитки її лап, залишає пір'я ворони, одну сандалію – хай хлопці думають, що і людину, і ворону з’їло страшне чудисько. А вони, захопившись відгадкою таємниці лісового озера, намагаються знайти наукове пояснення феномену.
Митько з Сергієм ходять до бібліотеки й читають по вісім книжок із зоології на тиждень, старанно вивчають наукові факти. На основі винайдених доказів і прочитаної літератури Митько робить припущення про виникнення назви села Юрківка, виводячи його значення з назви Юрський період. А чудовисько отримує ім'я на честь новоявлених учених – Митькозавр Стеценка.
Хлопці весь час потрапляють у кумедні ситуації. Деякі події іноді наближаються до конфлікту між ними, але по-справжньому вони ніколи не сваряться, бо їх об’єднує важлива спільна справа й почуття дружби. Юні дослідники відремонтували старий курінь, що стояв біля озера, й долаючи свій страх перед невідомою твариною, ночами вартували у ньому появу химери.
Одної ночі з'ясувалося, що ніякого Митькозавра немає, що це просто жарт Васька, який мало не втопився, імітуючи страшну тварюку. Хлопцям довелося його рятувати. Хлопці були не дуже розчаровані з приводу того, що химера лісового озера була дійсно химерою, тобто вигадкою, у переносному значенні – необґрунтованою, нездійсненною ідеєю. Вони сповнені сил для нових відкриттів, переповнені гордістю за свою обізнаність у динозаврах, розуміють, що час не минув марно, і вони великі однодумці та найкращі друзі.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.