Тема: зображення мудрості та кмітливості дівчини з народу – Марусі, у відгадуванні загадок пана.
Ідея: уславлення народного розуму, кмітливості, мудрості та осуд і висміювання жадібності, чванливості, тупості.
Персонажі казки:
- Брати: багатий й жадібний селянин і багатодітний бідний.
- Маруся – кмітлива дочка бідного селянина.
- Пан, що вважав себе дуже мудрим.
- Двоє селян.
Стислий переказ
Було два брати – один убогий, другий багатий. Дав багатий брат бідному дійну корову з умовою, що той поступово відробить її вартість. А коли бідний брат виконав цю умову, багатому стало шкода корови, і він зажадав її повернення. Пішли вони позиватися до пана.
Пан не став заглиблюватись у справу братів. Сказав, що хто з них на ранок розгадає його загадку, того й буде корова. А загадка була така: «Що в світі є ситніше, прудкіше, миліше над усе».
Багатий подумав: «От дурниця, а не загадка! Що ж є ситніш над панські кабани, прудкіш над панські хорти, а миліш над гроші? Ге, моя корова буде!»
А у бідного брата була мудра дочка Маруся, вона й підказала зажуреному батькові відгадку: «Ситніше над усе – земля-мати, бо вона всіх годує й напуває; прудкіше над усе – думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш; а миліше над усе – сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути».
Коли вранці пан почув відгадку від бідного брата, поцікавився, чи той сам відгадав, чи хтось допоміг. Бідняк і сказав йому про Марусю, яка відгадала загадку. Розсердився пан, бо він вважав себе найрозумнішим, а тут якась проста дівка відгадала його загадку.
І дав Марусі завдання, яке, на його думку, неможливо було виконати. Сказав батькові дівчини: «На тобі оцей десяток варених яєць та понеси їх своїй дочці: нехай вона посадить на них квочку, та щоб та квочка за одну ніч вилупила курчата, вигодувала, і щоб твоя дочка зарізала трьох, спекла на снідання, а ти, поки я встану, щоб приніс, бо я дожидатиму. А не зробить, то буде лихо». А дочка взяла горщечок каші та й каже: «Понесіть, тату, оце панові та скажіть йому, – нехай він виоре ниву, посіє цю кашу, і щоб вона виросла просом, поспіла на ниві, і щоб він просо скосив, змолотив і натовк пшона годувати ті курчата, що їм треба вилупитися з цих яєць».
Тоді пан дав Марусиному батьку стеблину льону і нове завдання: «Неси твоїй дочці цей льон, та нехай вона його вимочить, висушить, поб'є, попряде й витче сто локіт полотна. А не зробить, то буде лихо». Мудра дівчина зрізала з дерева тоненьку гілочку і просить батька: «Несіть до пана, нехай пан із цього дерева зробить мені гребінь, гребінку й днище, щоб було на чому прясти цей льон».
Пан зовсім розлютився, що дівчина мудріша за нього, і наказує її батькові: «Піди та скажи своїй дочці: нехай вона прийде до мене в гості, та так, щоб ні йшла, ні їхала; ні боса, ні взута; ні з гостинцем, ні без гостинця. А як вона цього не зробить, то буде лихо». А Маруся одну ногу взула в драний черевик, а другу лишила босою, піймала горобця, взяла ґринджоли, запрягла в них цапа, узяла зайця під руку, одну ногу поставила в санчата, а другою по шляху ступає – одну ногу цап везе, а другою йде.
Побачив пан, що і з цим завдання дівчина легко справилась, і наказав прицькувати гостю собаками. А Маруся випустила їм зайця, собаки за ним і погнались. Зайшла дівчина у світлицю, дає панові гостинець – горобця. Пан тільки хотів його взяти, а він у відчинене вікно випурхнув.
Нагодились на той час двоє селян до пана судитися. Вони розказали, що ночували обидва на полі, де паслися лише дві їхні кобили, а уранці прокинулись і побачили, що знайшлося лоша. От і не можуть розібратися, чия кобила його привела.
Пан подумав і сказав: «Приведіть сюди лоша й коней: до якої лоша побіжить – та й привела». А лоша злякалося і не знає куди бігти. Тоді Маруся каже: «Ви лоша прив'яжіть, а матерів повипрягайте та й пустіть – котра побіжить до лошати, то та й привела».
Так і зробили. Одна кобила побігла до лошати, а друга – стоїть. Тоді пан побачив, що змагатися в мудрості з дівчиною йому не по силі, і відпустив її.
Словничок до твору
- Сто локіт – рівняється приблизно 50 метрів.
- Гребінка – дерев’яний гребінець для розчісування льону, коноплі, вовни.
- Днище – дошка, на одному кінці якої закріплюється гребінь з кужелем (вичесаним льоном, коноплею чи вовною), а на другий кінець сідає прядівниця.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.