Тема: дружба, взаємодопомога, колективні зусилля – ключові чинники досягнення успіху в будь-якій справі.
Ідея: уславлення дружби, взаємодопомоги, доброти у взаєминах між людьми, а зверхність та пихатість заслуговують покарання.
Персонажі казки:
- Дурень. «В нього свиточка – латка на латці, штанці – на коліна повилазили»; «Дурника всі лають, сміються з нього, а він знай на печі у просі, в чорній сорочці, без штанців. Як дадуть, то й їсть, а ні, то він голодує»; А дурень такий став, що його й не пізнаєш: одежа на ньому так і сяє: шапочка золота, а сам такий гарний, що боже! Веде він своє військо, сам на воронім коні попереду…».
- Дід та баба. «Розумних (синів) же вони й жалують, баба їм щонеділі білі сорочки дає»; «Поблагословили їх на дорогу, баба надавала їм білих паляниць, спекла порося, пляшку горілки дала»; «Баба дала йому (Дурню) торбу, наклала туди чорного черствого хліба, пляшку води дала й випровадила його з дому: «Йди, та щоб ти вже й не вертався й щоб не признавався, що ти наш син».
- Два розумних брати Дурня. «Підемо ми,– кажуть,– до царя на обід: загубити – нічого не загубимо, а може, там де наше щастя закотилося!»
- Дідусь-чарівник з білою бородою, що побудував для Дурня летючий корабель..
- Цар. «Як-таки, щоб я свою дитину та за такого холопа видав!»;«От мій меч – а йому голова з плеч! (Якщо Дурень не виконає його завдання); «Цар його (Дурня, що за допомогою друзів став багатим і гарним) обіймає, цілує».
- Царівна. «Царівна; як побачила (Дурня, що вів своє військо) – аж засміялась, який у неї гарний чоловік буде!
- Лакей. Про Дурня та його друзів: «Мужва обідрана!».
- Слухало. «… припадає цей чоловік «до землі вухом та й слухає» і все чує.
- Скороход. У нього «одна нога за вухо прив'язана, а на одній скаче. Бо коли б відв'язав другу, то за одним ступнем увесь би світ переступив».
- Стрілець. Може стрілити птицю, що «за сто миль сидить…».
- Об’їдайло. «Несе за спиною повен мішок хліба», а йому «й на один раз поснідати не стане».
- Обпивайло. Перед ним «цілісіньке озеро», а йому «й на один ковток не стане».
- Морозко. Має такий куль соломи, «що яке б душне літо не було, а тільки розкидай цю солому, то зараз де не візьметься мороз і сніг».
- Чоловік, що ніс дрова, та не прості, а такі, що «… як тільки розкидати їх,так зараз же де не візьметься військо перед тобою!».
Летючий корабель – символ мрії про щастя.
Стислий переказ
Був собі дід та баба. Було у них три сини: два розумних, третій дурний. Почули вони, що цар запросив усіх на обід, а за того, хто змайструє летючий корабель і прилетить на ньому, віддасть свою дочку-царівну.
Розумні сини пішли до царя шукати щастя На дорогу їм баба напекла білих паляниць, засмажила порося і дала пляшку горілки. Дурень теж захотів спробувати щастя. Батьки дали йому в дорогу чорного черствого хліба і пляшку води.
По дорозі Дурень зустрів сивого дідуся з білою до пояса бородою. Дістав з торби чорний хліб та воду, щоб разом з ним пополуднувати. А дід чорний хліб перетворив на білий, пухкий. А на прощання порадив: «Піди до лісу, перехрестися тричі, удар сокирою в дерево, а сам мерщій падай ниць і лежи, поки тебе хтось не розбудить, так збудується летючий корабель, лети куди треба, по дорозі бери, кого б не стрів». Дурень його послухався і все зробив так, як радив дід-чарівник. Прокинувся – аж перед ним стоїть летючий корабель. Сів Дурень на нього і полетів.
Побачив згори чоловіка, що, припавши вухом до землі, щось слухав, чоловіка, який скакав на одній нозі, а друга була прив’язана до вуха, Стрільця, який цілився в птицю, що сиділа за сто миль від нього, Об’їдайла з мішком хліба за плечима, Обпивайла, для якого озеро води було лише на один ковток, Морозка з кулем соломи, яка перетворювалася на сніг, якщо її розкидати, чоловіка, що ніс дрова, які, розкидані, перетворювалися на військо. Усіх їх хлопець запросив на свій корабель, щоб вони теж побували на обіді в царя. І всі вони стали його друзями.
На летючому кораблі Дурень з товаришами прибуває на обід до царя. А той посилає лакея дізнатись, хто на тому кораблі прилетів. Лакей сказав: «Якась мужва обідрана». Цар не повірив і сам пішов подивитися.
Побачивши Дурня в латаній свиті та його товаришів, не дотримав своєї обіцянки і задумав звести зі світу хлопця. Вирішив: під страхом смерті дам йому такі завдання, які неможливо виконати, тож «царівни не віддам, а оце меч – а йому голова з плеч!».
Під страхом смерті цар почав ставити Дурню такі завдання, що виконати їх було нереально. Та хлопцю допомагають друзі: Слухало, котрий усе чує; Скороход, котрий приносить за вимогою царя живу воду; Стрілець, котрий будить втомленого в дорозі Скорохода; Об'їдайло, котрий з’їв заданих царем шість пар волів та сорок пічок хліба; Обпивайло, котрий випив одним ковтком сорок сорокових кухлів води та вина; Морозко, котрий охолодив розпечену до жару баню, а хлопець там викупався і не згорів; чоловік, котрий дрова перетворив на військо.
Дурень змінюється: замість латаної свитки на ньому сяюча одежа і золота шапка, він сам гарцює на вороному коні і стає таким гарним, що царівна аж засміялася з радощів, що у неї буде такий чоловік. Цар теж змінив своє ставлення до Дурня – став цілувати й обіймати його. А потім швиденько обвінчав молодих і влаштував такий бенкет, що дим ішов аж до неба.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.