Тема: дружба, взаємодопомога, колективні зусилля – ключові чинники досягнення успіху в будь-якій справі.
Ідея: уславлення дружби, взаємодопомоги, доброти у взаєминах між людьми, а зверхність та пихатість заслуговують покарання.
Персонажі казки:
- Дурень. «В нього свиточка – латка на латці, штанці – на коліна повилазили»; «Дурника всі лають, сміються з нього, а він знай на печі у просі, в чорній сорочці, без штанців. Як дадуть, то й їсть, а ні, то він голодує»; А дурень такий став, що його й не пізнаєш: одежа на ньому так і сяє: шапочка золота, а сам такий гарний, що боже! Веде він своє військо, сам на воронім коні попереду…».
- Дід та баба. «Розумних (синів) же вони й жалують, баба їм щонеділі білі сорочки дає»; «Поблагословили їх на дорогу, баба надавала їм білих паляниць, спекла порося, пляшку горілки дала»; «Баба дала йому (Дурню) торбу, наклала туди чорного черствого хліба, пляшку води дала й випровадила його з дому: «Йди, та щоб ти вже й не вертався й щоб не признавався, що ти наш син».
- Два розумних брати Дурня. «Підемо ми,– кажуть,– до царя на обід: загубити – нічого не загубимо, а може, там де наше щастя закотилося!».
- Дідусь-чарівник з білою бородою, що побудував для Дурня летючий корабель..
- Цар. «Як-таки, щоб я свою дитину та за такого холопа видав!»;«От мій меч – а йому голова з плеч! (якщо Дурень не виконає його завдання); «Цар його (Дурня, що за допомогою друзів став багатим і гарним) обіймає, цілує».
- Царівна. «Царівна; як побачила (Дурня, що вів своє військо) – аж засміялась, який у неї гарний чоловік буде!
- Лакей. Про Дурня та його друзів: «Мужва обідрана!».
- Слухало. «… припадає цей чоловік «до землі вухом та й слухає» і все чує.
- Скороход. У нього «одна нога за вухо прив'язана, а на одній скаче. Бо коли б відв'язав другу, то за одним ступнем увесь би світ переступив».
- Стрілець. Може стрілити птицю, що «за сто миль, сидить…».
- Об’їдайло. «Несе за спиною повен мішок хліба», а йому «й на один раз поснідати не стане».
- Обпивайло. Перед ним «цілісіньке озеро», а йому «й на один ковток не стане».
- Морозко. Має такий куль соломи, «що яке б душне літо не було, а тільки розкидай цю солому, то зараз де не візьметься мороз і сніг».
- Чоловік, що ніс дрова, були не прості, а такі, що «… як тільки розкидати їх,так зараз же де не візьметься військо перед тобою!».
Летючий корабель – символ мрії про щастя.
Дуже стислий переказ
Жили собі дід та баба. І були у них три сини. Двох вони вважали розумними, а одного – Дурнем, бо хоч він і був добрим хлопцем, але лінувався щось робити і часто просто сидів на печі, нічим не займаючись. От дід та баба його і не жалували.
Одного разу цар оголосив, що віддасть заміж доньку-царівну за того, хто прилетить до нього на обід на летючому кораблі. Розумні брати вирішили піти до царя, сказали: «загубити – нічого не загубимо, а може, там де наше щастя закотилося!»
Дурень теж наважився піти. У дорозі він зустрів діда-чарівника, запросив його пополуднувати з ним і розповів, куди йде. Той дід віддячив хлопцю – збудував йому летючий корабель і навчив, що робити далі. Парубок все виконав, як говорив чарівник. По дорозі до царя зустрів нових товаришів: Слухала, Скорохода, Стрільця, Об’їдайла, Обпивайла, Морозка і чоловіка, що мав дрова, які перетворювались на військо.
Цар, побачивши летючий корабель біля свого палацу, послав лакея дізнатись, хто на ньому прилетів. Лакей сказав: «Якась мужва обідрана». То цар не захотів виконати свою обіцянку і задумав звести зі світу Дурня. Вирішив: під страхом смерті дам йому такі завдання, які неможливо виконати, «царівни не віддам, а оце меч – а йому голова з плеч!»
Завдання були такі: з краю землі принести живої та цілющої води; з'їсти зі своїм товариством за одним разом шість пар волів смажених і сорок пічок хліба, випити сорок сорокових кухлів води одним духом і сорок сорокових кухлів вина, скупатися у розпеченій до жару бані, дістати на ранок цілий полк війська.
Всі ці завдання допомогли хлопцю виконати його нові друзі. Коли Дурень на чолі війська з’явився біля царського палацу, то замість латаної свитки на ньому вже була сяюча одежа і золота шапка, він сам гарцював на вороному коні і став таким гарним, що царівна аж засміялася з радощів, що у неї буде такий чоловік.
Цар теж змінив своє ставлення до Дурня – став цілувати й обіймати його. А потім швиденько обвінчав молодих і влаштував такий бенкет, що дим ішов аж до неба.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.