З історії написання «Повісті минулих літ»
«Повість минулих літ» («Повість врем'яних літ») – найдавніший відомий руський літопис, є історичною та літературною пам’яткою України-Русі, у якій історія держави показана на широкому тлі світових подій.
«Повість минулих літ» висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи, складені на основі сучасних автору подій і архівних літописів, народних переказів, легенд та оповідань, подаються порічно. Оригінал твору до нашого часу не зберігся, є лише пізніші списки, тобто його варіанти, переписані з інших джерел.
Автором (за іншою версією – упорядником) «Повісті минулих літ» вважається чернець Києво-Печерського монастиря Нестор Літописець (близько 1056 – близько 1114). Окрім богословських знань, він мав виняткові здібності до історії та літератури, досконало володів грецькою мовою. Збереглися його життєписи святих князів Бориса і Гліба, преподобного Феодосія, перших преподобних Печерських. Найвизначніший твір Нестора Літописця – «Повість минулих літ».
Професор Василь Яременко – один із найкращих знавців давніх рукописів, стверджує, що «Повість минулих літ», написана церковнослов’янською мовою, яка була тоді також і літературною, містить величезну кількість слів із української розмовної мови тисячолітньої України-Русі. Тому саме з «Повістю минулих літ» пов’язують початок історії української літератури.
З 1997 року щорічно 9 листопада вшановується пам’ять Преподобного Нестора Літописця і святкується День української писемності та мови. Переказ літопису сучасною українською мовою здійснив письменник Віктор Близнець.
Володимир Святославович – князь новгородський (969–978), великий князь київський (978–1015), за правління якого відбулося хрещення Русі. У 988 році він прийняв християнство за грецьким обрядом, а також зробив його державною релігією Київської Русі, об’єднавши весь народ єдиною вірою.
Тема: оповідь про намір князя Володимира обрати віру, яка б об’єднала весь народ і зміцнила силу держави.
Ідея: уславлення князя Володимира – хрестителя Україні-Русі.
Стислий переказ
У 986 році прийшли з Волги болгари магометанської віри й стали намовляти князя Володимира прийняти їхню віру – поклонятися Магомету. Князь розпитав про закони цієї віри. Йому імпонувало, що чоловікам дозволяється мати багато жінок, але не сподобались заборони на споживання свинини та вина.
Потім прийшли католики з Рима від Папи Римського з розповіддю про свою віру. Князю не сподобалося те, що треба смиряти дух і тіло своє суворими постами. Євреї теж пропонували прийняти їхню віру. Коли ж князь спитав, де їхня земля, то виявилося, що Бог розгнівався на євреїв, розсіяв їх по всьому світу, а землю віддав християнам.
Греки прислали до Володимира свого філософа. Він розповів князеві про Ісуса Христа, про царство небесне, про гріхи, про рай і пекло, показав йому картину Страшного суду. Володимир зауважив, що добре тим, хто попадає в рай, і горе тим, хто потрапляє у пекло. Філософ відповів, якщо князь хоче бути з праведниками, потрібно хреститись. Ця думка запала в серце Володимирові, але він вирішив трохи почекати з остаточним рішенням, щоб більше і краще розвідати про всі віри. Філософа ж відпустив із багатими дарами.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.