Тема: міф давніх українців про зародження людської цивілізації й Берегиню – охоронницю людей від «темних сил» (зла); протиставлення світла пітьмі.
Ідея: уславлення світла, що несе в собі добро, засудження «темних сил», носіїв зла.
Персонажі твору:
- Берегиня – найстаровинніша богиня добра і захисту людини від зла. Схематичне зображення Берегині у вигляді малюнка тризуба, використовувалося як оберіг, а у київських князів доби України-Русі стає національним гербом. «Ось годі вам, люди, ходити в диких шкурах. Треба ткати біле м'яке полотно та ходити в білій вдяганці, як личить дітям Білобога. Я навчу вас, люди, як з конопель куделю робити, як його відбілюванні та вишивати»; «Богиня здійняла догори руки – і… чорне військо враз зупинилося, ніби заворожене білою красою.Тоді Берегиня сміливо рушила з піднятими руками на ящерів, і вони стали понуро відповзати. І йшла вперед богиня в білому сяйві своєму, і відкочувався назад чорний морок потвор»; «Люди називають Берегиню богинею Краси, Великою Охоронницею»; «Вирізблюють її образ на дверях, віконницях, вишивають її постать на рушниках і сорочках».
- Сварог – бог неба, ковальства і шлюбу, один із найголовніших богів давніх українців. За народними уявленнями, Сварог навчив людей варити й кувати мідь та залізо, будувати кузні. «І нічого не таїв од людей Сварог, все показував і пригощав хлібом»; «І казав їм (людям) Сварог: «Спочатку кутини будуйте, виходьте з печер та бурдеїв. Годі скніти в темряві та холоді. Час жити в світлій хаті…»; «І сказав їм (людям) Сварог: «Ось піду я від коша до коша показувати, як ставити хатину, як піч мурувати, як жорна тесати».
- Білобог – бог добра і захисник людей, один із найдавніших богів давньоукраїнської міфології, творець Землі, Води, Світла, господар Вирію (раю), повелитель інших богів, батько Перуна (володаря неба, повелителя грому і блискавки, бога родючості); «… Білобог – творець Росі – змахнув чарівною рукою своєю – і тої ж самої миті панцирні потвори перетворились в скелі, що обрамили береги цієї річки».
- Чорнобог – володар підземного царства, бог зла, ворог людей, світла, Вирію; за народними легендами постійно воює з Білобогом.
- Мара – дочка Чорнобога, богиня зла, ночі, привидів, хвороб (мору), смерті, сіє на Землі чвари.
- Ящери – злі, страшні потвори. «І зійшлися Чорнобог і Мара, і стали вони нутрощі свої спорожняти. І з тої твані смердючої вродилося ціле стадо ящерів – чорних панцирних потвор».
- Люди – давні українці.
Стислий переказ
До Сварога та Берегині люди йшли зранку й до вечора, щоб подивитися на хатину, піч і жорна, скуштувати того дива, що зветься хлібом й схоже на Сонце.
Сварог, все показував, нічого не таїв од людей, пригощав хлібом. І люди казали: «Хочемо й ми піч мати та хліб пекти».
А Сварог їм на це: «Спочатку кутини будуйте, виходьте з печер та бурдеїв. Годі скніти в темряві та холоді. Час жити в світлій хаті…». І пообіцяв навчити людей «як ставити хатину, як піч мурувати, як жорна тесати», коли закінчить будувати ткацький верстат.
А Берегиня сказала: «Ось годі вам, люди, ходити в диких шкурах. Треба ткати біле м’яке полотно та ходити в білій одяганці, як личить дітям Білобога. Я навчу вас, люди, як з конопель куделю робити, як нитку сукати, полотно ткати, як його вибілювати та вишивати».
Люди слухали й раділи. Але надходила ніч, і на Землю з усіх шпарин виповзав страх. У своєму Підземному царстві починав лютувати Чорнобог, і гримів його голос з погрозами «якнайскоріше знищити і Сварога, і Берегиню, і творіння їхнє…».
От зійшлися Чорнобог і Мара, і, створивши чорних панцирних ящурів, звеліли їм іти на Землю, щоб розтоптати хатину Сварога й Берегині та їх самих разом зі Сварожичами.
Назустріч цим потворам вихопилися хоробрі Сварожичі, але були змушені відступити, бо їх двогострі мечі не пробивали панцири ящурів, не горіли й не пеклися ті й від палаючих смолоскипів бога Сварога.
Ось-ось Чорнобогове військо розчавить його хату. І тоді з неї вийшла Берегиня в «яскраво-білому вбранні, з червоними, вишитими на білому полотні «стрілами Перуна» та «соколами». Вона «здійняла догори руки – і… чорне військо враз зупинилося, ніби заворожене білою красою».
Богиня йшла вперед в своєму білому сяйві, і чорний морок потвор відкочувався назад, аж поки не був загнаний у річку Рось. І тоді закишіла вода від них, і почорніла. Розгнівався великий бог Білобог – творець Росі, і перетворив ящурів в скелі, що обрамили береги цієї річки.
Пішла по всій Землі слава про Берегиню – захисницю Білої Хати та людського житла від чорних сил. Люди навчились робити полотно, вишивати на рушниках і сорочках «стріли Перуна з соколами», а образ Берегині з піднятими в захисному пориві руками вирізьблювати й використовувати як обереги, аби добра богиня повсюдно й завжди захищала їх від усього злого.
За Сергієм Плачиндою.
Словничок до твору
- Жорна – плескувате кругле каміння, призначене для лущення і розмелювання зерна та інших твердих предметів.
- Кутини – житло.
- Бурдеї – житло, викопане в землі; землянка.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.