Тема: міф давніх українців про зародження людської цивілізації й Берегиню – охоронницю людей від «темних сил» (зла); протиставлення світла пітьмі.
Ідея: уславлення світла, що несе в собі добро, засудження «темних сил», носіїв зла.
Персонажі твору:
- Берегиня – найстаровинніша богиня добра і захисту людини від зла. Схематичне зображення Берегині у вигляді малюнка тризуба використовувалося як оберіг, а у київських князів доби України-Руси стає національним гербом. «Ось годі вам, люди, ходити в диких шкурах. Треба ткати біле м'яке полотно та ходити в білій вдяганці, як личить дітям Білобога. Я навчу вас, люди, як з конопель куделю робити, як його відбілюванні та вишивати»; «Богиня здійняла догори руки – і… чорне військо враз зупинилося, ніби заворожене білою красою. Тоді Берегиня сміливо рушила з піднятими руками на ящерів, і вони стали понуро відповзати. І йшла вперед богиня в білому сяйві своєму, і відкочувався назад чорний морок потвор»; «Люди називають Берегиню богинею Краси, Великою Охоронницею»; «Вирізьблюють її образ на дверях, віконницях, вишивають її постать на рушниках і сорочках».
- Сварог – бог неба, ковальства і шлюбу, один із найголовніших богів давніх українців. За народними уявленнями, Сварог навчив людей варити й кувати мідь та залізо, будувати кузні. «І нічого не таїв од людей Сварог, все показував і пригощав хлібом»; «І казав їм (людям) Сварог: «Спочатку кутини будуйте, виходьте з печер та бурдеїв. Годі скніти в темряві та холоді. Час жити в світлій хаті…»; «І сказав їм (людям) Сварог: «Ось піду я від коша до коша показувати, як ставити хатину, як піч мурувати, як жорна тесати».
- Білобог – бог добра і захисник людей, один із найдавніших богів давньоукраїнської міфології, творець Землі, Води, Світла, господар Вирію (раю), повелитель інших богів, батько Перуна (володаря неба, повелителя грому і блискавки, бога родючості); «… Білобог – творець Росі – змахнув чарівною рукою своєю – і тої ж самої миті панцирні потвори перетворились в скелі, що обрамили береги цієї річки».
- Чорнобог – володар підземного царства, бог зла, ворог людей, світла, Вирію; за народними легендами постійно воює з Білобогом.
- Мара – дочка Чорнобога, богиня зла, ночі, привидів, хвороб (мору), смерті, сіє на Землі чвари.
- Ящери – злі, страшні потвори. «І зійшлися Чорнобог і Мара, і стали вони нутрощі свої спорожняти. І з тої твані смердючої вродилося ціле стадо ящерів – чорних панцирних потвор».
- Люди – давні українці.
Дуже стислий переказ
До Сварога та Берегині з ранку й до вечора йшли люди, щоб подивитися на хатину, на піч і жорна, скуштувати хліба – того дива, що схоже на Сонце. Господарі нічого не таїли від людей, усіх вітали та пригощали, радили виходити з печер і будувати світлі хати, не ходити в шкурах, а вчитися ткати полотно та ходити в білому одязі, як це личить дітям Білобога.
Люди слухали й раділи. Та надходила ніч, земля починала трястись, і страх виповзав з усіх шпарин. То шаленіли в своєму похмурому Підземному Царстві Чорнобог з Марою.
Вирішили вони знищити «і Сварога, і Берегиню, і творіння їхнє…», наславши своє чорне військо – стадо ящерів.
Вихопилися назустріч цим потворам хоробрі Сварожичі, але їхні двогострі мечі відскакували від твердих панцирів ящерів, не горіли й від смолоскипів бога Сварога.
Коли потвори ось-ось мали розчавити першу на Землі хатину, з неї вийшла Берегиня. Вся «в яскраво-білому вбранні, з червоними, вишитими на білому полотні «стрілами Перуна» та «соколами». Здійняла вона догори руки – і… чорне військо враз зупинилося. Богиня в білому сяйві йшла уперед, і чорний морок потвор відкочувався назад. Вона загнала чорних ящерів у річку Рось, а великий Білобог перетворив їх на прибережні скелі.
З того часу люди вшановують Берегиню, вважають її богинею Краси та Великою Охоронницею людей від усілякого лиха. Її образ з піднятими в захисному пориві руками вирізьблюють на дверях і вікнах, вишивають «стріли Перуна і соколів» на рушниках та сорочках. Вони служать оберегами від злих темних сил.
За Сергієм Плачиндою.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.