Тема: народна розповідь про подвиг хлопчика-семилітка у боротьбі киян проти печенігів.
Ідея: возвеличення духу й сили народу часів Київської Русі у боротьбі з печенігами.
Персонажі твору:
- Михайло – князенко, молодший син князя Володимира. «Який славний стрілець був із нього. Було, ганяється конем (бо й на коні їздив, наче вродився на ньому), птаху на лету з лука вцілить»; «Малий він іще, а вже великий і славний лицар із нього»; Сей семиліток – се душа народу, його сила; любив його й увесь нарід»; «від Михайлика вдарила така ясність, що весь нарід аж жахнувся із дива»; «І що махне мечем по правий бік, – то ворог, як зрубане дерево, паде; що махне мечем по лівий бік, – то ворог, як підкошена трава, стелиться».
- Володимир – київський князь, батько Михайлика. «Батько його (Михайлика) дуже любив…»; «Князь, почувши, що більшість є за тим, щоби дати Михайлика до печенігів, хоч і з болем серця, мусив на се згодитися».
- Лихослав – старший син князя Володимира і брат Михайлика. «Недобрий був се чоловік, лютий та хитрий, а притім трус. Сам вигляд його відтручував уже від себе. Був він горбатий, лице мав викривлене, а зір якийсь гадючий. Нарід не любив його. Лихослав знав се, знав також, що нарід любить його брата Михайлика й ненавидів його за се, рад був його позбутися».
- Збигонь – старший боярин, підтримав раду Лихослава.
- Кияни. «… любив його (Михайлика) й увесь нарід».
- Посли від печенігів.
- Печеніги. «Підійшли під самісінький Київ і облягли його з усіх сторін, як чорна хмара».
- Ворожбити. «… ворожбит, чорний як смола, з очима, як грань…»
- Чорні духи. «… вештаються серед народу і нашіптують лихе».
Дуже стислий переказ
Це сталося в давні часи. Київський князь Володимир мав молодшого сина – Михайлика-семилітка. Хлопчика дуже любив і батько, і всі кияни. У свої сім років він «на коні їздив, наче вродився на ньому», міг «птаху лету з лука вцілити». «Знати, що лицарська кров плине в ньому,– говорили люди».
Якось Київ взяли в облогу печеніги. Б’ють у мури більше, як тиждень, а вони не піддаються. Ворожбити сказали печенігам, що сила і нескореність киян – у малому князенку Михайликові. Він – «душа народу, його сила», але люди про це не знають, і цим можна скористатися.
Печеніги скерували послів до князя з пропозицією віддати сина в заклад на те, що вони знімають облогу Києва. Водночас наслали на киян чорних духів, щоб ті нашептали людям відмовитися від Михайлика. Мовляв, печеніги забудуть дорогу до Києва, а малого у полоні ніхто ображати не буде. Інакше всі в місті помруть від голоду.
Князь не хотів віддавати Михайлика, але чорні духи нашептали йому думку скликати народне віче – хай буде так, як вирішить народ. На віче виступив старший брат Михайлика – Лихослав, який хотів сам панувати в усій країні. Його підтримав старший боярин Збигонь. Більшість людей погодилась віддати Михайлика.
Князенко почувався зрадженим, але інтереси киян він поставив вище за свої особисті. Він взяв меч, вскочив на свого коня, у якого одразу виросли крила, і побив печенігів. А потім, прихопивши Золоті Ворота, полетів «далеко-далеко, за сьомі гори, за сьомі ріки».
Поставив там Золоті Ворота й стереже їх, чекаючи, «поки весь нарід не прийде до свідомості, хто він, яка в його сила, не отямиться». Сидить там і не старіється – усе такий же семиліток.
Словничок до твору
- Михайло – це ім’я означає «рівний Богові». Київські князі обрали святого Михайла своїм покровителем. На стародавньому гербі Києва він зображувався воїном з мечем.
- Лицар – самовідданий, благородний захисник когось.
- Як грань – як великі розпалені вуглини.
- Віче – загальні збори громадян міст доби Київської Русі.
- Золоті Ворота – головна брама стародавнього Києва оборонного значення.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.