Тема: казкова розповідь про пригоди дівчинки, котра не завершувала розпочаті нею справи.
Ідея: уславлення дружби, взаємодопомоги, старанності та відповідального ставлення до розпочатих справ, засудження недбалості, лінощів, боягузтва та байдужості.
Персонажі твору:
Головний герой: Аля – дівчинка, яка жодну справу не доводила до кінця і тому попала в країну Недоладію. «Аля тільки на перший погляд була звичайна дівчинка. Тобто виглядала вона звичайною: ластовиння на носі, дві кіски, ямочки на щоках. І морозиво любила, як усі. А от вдачу вона мала дуже незвичайну. Вона нічого, ну зовсім нічогісінько не могла доробити до кінця»; «Аля вирішила зробити бабусі подарунок – вишити рушничок… Зробила перший хрестик і, як завжди, відклала вишивку»; «І Аля зрозуміла, що вперше у своєму житті довела справу до кінця»; відчула, що «це дуже приємно – розпочату справу доводити до кінця»; «Недоладяни обступили Алю і попросили доробити одне, докінчити інше…»; «Сонце піднялося височенько, а Аля все ще шила, малювала, прибивала».
Другорядні персонажі:
- Недоладько. Його образ символізує працьовитість і відданість. «З густого листя висунулася голова. Її прикрашав шкіряний капелюшок з півнячою пір'їною збоку. Капелюшок сидів криво, бо лівого вуха, яке б мало його підтримувати, на голові зовсім не було… Добре, що хоч очі на місці. Зате одне більше, а друге – менше. Ніс набік скривлений, губи перекошені. Навіть ямочка на підборідді не на своєму місці, а майже біля вуха. Та незважаючи на це, губи весело всміхалися, очі дивилися лагідно, а обличчя було відкритим і добродушним»; «Кремезний, широкоплечий хлопчина»; «Він зібрав друзів, щоб визволити Алю»; «Вухо стало справжнім, перекривлена постать вирівнялася, нога подовшала... Перед Алею стояв стрункий, гарний хлопець. Недоладька важко було б пізнати, якби не ті ж щирі очі та добра і лагідна усмішка»; «Розумієш, – мовив Недоладько – ми вирішили залишитися в Недоладії. Ти повернешся додому, домалюєш Першого Недорядника – і він зникне звідси! І ми зможемо спокійно працювати, адже ти нас навчила доробляти. Ми дороблятимемо всі недороблені справи, які притягне сюди Недочеревик. Та й Недоладія – наша батьківщина, ми не можемо кинути її».
- Недочеревик – бездушний колекціонер недороблених справ. «Він уміє чаклувати»; «… йому самому теж дечого не вистачає! Чого? Душі! От він і придумав собі таку країну, в якій у кожного чогось не вистачає! Серед таких людей і його вада стає менш помітною!»; «Голос ... був якийсь неживий, безбарвний і дуже неприємний – ніби цвяхом дряпали по склу»; «На плінтусі сидів маленький чоловічок у довгому, майже до п'ят, картатому піджаку з широкими кишенями. На голові у чоловічка червонів ковпачок. А на ногах у нього були величезні зелені черевики з червоними шнурівками»; «На стільці сидів той самий чоловічок, якого вона вперше побачила вдома. Тільки тепер він був не малесенький, а на зріст майже такий, як вона. На голові у нього червонів ковпачок. А на лівій нозі не було черевика».
- Недороль Десятий – правитель країни Недоладії. Його образ символізує бездіяльність і боягузтво. «Посередині широченного ліжка сидів чоловічок у нічній сорочці та нічному ковпаку з китицею, ...тримав у руках банджо і легенько перебирав струни»; «Погладив себе по лисині, ніби переконуючись, що його голова ще на плечах»; «… я не мотлох! Я – король! У мене тільки корона зламана»; «…я достеменно знаю, що бути без душі – це навіть гірше, ніж бути без голови».
- Перший Недорадник. Його образ символізує жорстокість і лють. «Цього Недорадника якась дівчинка намалювала спочатку з головою, а потім стерла ту голову гумкою… А іншої не намалювала. От і притяг його сюди Недочеревик»; «Усі його бояться, і я (Недороль Десятий) теж, він хоче відібрати у мене корону! Знаєш скільки голів він уже переміряв!»; «Відрубає комусь голову і пріміряє чи не підійде вона йому!»; «Недорадник зазіхає на мою корону! Мене рятує тільки те, що у нього немає голови. Не може він одягти корону на порожнє місце…»; «Завтра тобі (Алі) відрубають голову, здається ця голова нарешті мені підійде»; «Та все одно обличчя в Недорадника вийшло зле й непривітне, точнісінько таке, яке вона (Аля) стерла гумкою»; «З портрета, який Аля пришпилила кнопкою над своїм столом, Недорадник злісно дивився на дівчинку. Адже через неї він не став королем».
- Недопопелюшка. Її образ символізує дружелюбність, співчутливість і безкорисливість. «Обличчя незнайомки було вимазане попелом. Одягнена вона була до пояса у старий лантух. Зате від пояса до п'ят пишно спадала шовкова спідниця, гаптована золотом і оздоблена мереживом. З-під неї виглядали маленькі ніжки. Права взута у кришталевий черевичок, ліва – у важкий дерев'яний»; «Перед нею стояла чисто вмита дівчина у звичайних черевичках і звичайній сукні. І така гарна – у сто разів краща від найкращої з принцес!»
- Недокватирка. Її образ символізує людську недбалість. «Дивна чотирикутна бабуся. Голова іі була обмотана великою квітчастою хусткою, кінчики якої, зав’язані вузликом над чолом, стирчали, як заячі вуха. Вузлик скріплювався гвинтиком. У кожній руці бабуся тримала по великій картатій носовій хустинці. Час від часу старенька витирала ними червоного і розпухлого носа. Бідолашна бабуся без угаву кашляла, чхала, кректала і охала».
- Недоштанько. Його образ символізує незадоволеність, роздратування. «Прихилившись до одвірка, на порозі недотелю стовбичив якийсь товстун у шкіряній безрукавці. Одна холоша його штанів була довга, а друга сягала лише до коліна»; «Штани вже мали обидві холоші».
- Недотиждень – годинникар. «На порозі стояв дідусь з довгою білою бородою і в окулярах без скельців, ... схвильовано заметушився по комірчині ... і хапався руками за голову».
- Недовус і Недоборода – гвардійці. «Недовус мовчки дивився на товариша, покручуючи лівого вуса, бо правого у нього зовсім не було. Стало видно, що у Недобороди тільки половина бороди».
- Кат – єдина людина у країні Недоладії, якій було дозволено доводити свою справу до кінця. «Він мав величезні загрубілі руки і маленькі хитрі очиці, ...був такий бридкий».
- Недолядинини – мешканці Недоладії, країни недороблених справ і речей. «У кожного з них чогось не вистачало: або взуття, або одежі, або волосся на голові. Чи просто ґудзика, комірця, краватки, чи шнурка у черевиках. Та найголовніше – їм не вистачало усмішок»; «І всюди сяяли усмішки! Усмішки, яких раніше так не вистачало усій країні!».
Королівство Недоладія розташоване на березі озера, у якому немає води. «На північ від Недоладії живуть абияки, на захід – якоськи, на півдні і сході – сяк-таки».
Дуже стислий переказ
В одному великому місті жила дівчинка Аля. Вона нічого не могла доробити до кінця – не доїдала, не допивала, не домальовувала те, що починала малювати. Навіть на те, щоб заплести як слід свої кіски, у неї не вистачало терпіння.
Якось Аля вирішила подарувати бабусі на день народження вишитий рушничок. Зробила стібок і відклала роботу на потім. А згодом і зовсім забула про вишивку. Їй навіть здалося, що вона закінчила цю справу. І коли всі поздоровляли бабусю, дівчинка була впевнена, що вона дарує вишитий рушничок. Бабуся розгорнула подарунок, а там на полотні лише один стібок.
Від сорому Аля втекла до своєї кімнати. Там на неї чекав карлик-чаклун Недочеревик. Він забрав дівчинку з собою в країну Недоладію.
Аля опинилася на березі дивного ставка, у якому не було води. Небо теж було дивним – на ньому світила лише половина сонця. Дівчинка пішла по стежечці й зустрілась із кремезним хлопчиком Недоладьком. Обличчя у нього було скособочене, але незважаючи на це, губи весело всміхалися, очі дивилися лагідно.
Недоладько розповів Алі про королівство Недоланію, і додав, що всі, хто в цю країну потрапляє, залишаються в ній назавжди. Аля злякалась і запитала, може хтось знає дорогу, яка приведе її додому. Недоладько відповів, що на північ від Недоладії живуть абияки, на захід – якоськи. А з півдня і сходу Недоладія межує з великою країною сяк-таків. Це все, що він знає.
Ось хіба що може допомогти добрий, але безхарактерний Недороль Десятий – король Недоладії. Хлопчина взявся провести Алю до нього, і діти рушили разом в Недоград – столицю королівства.
У місті всі вулиці були кривулясті, будинки виглядали, як розвалюхи. На великому міському годиннику була лише одна стрілка – хвилинна.
У Недограді Аля подружилася з Недопопелюшкою – недомальованою доброю дівчинкою з відомої казки, а потім познайомилась з правителем Недоладії – Недоролем Десятим. Король сказав Алі, що лише карлик-чаклун Недочеревик знає, як вибратися з Недоладії, і признався, що він сам боїться Першого Недорадника, бо той хоче забрати у нього корону.
Рятує Недороля лише те, що в цього чоловіка немає голови. Якась дівчинка спочатку намалювала його з головою, а потім стерла ту голову гумкою й так і полишила малюнок. Тепер Недорадник замість голови носить лицарський шолом, час від часу відрубує комусь голову і приміряє, чи не підійде вона йому!
Аля, побачивши Недорадника, мало не скрикнула! Адже це вона, Аля, колись намалювала цього чоловіка, а потім стерла гумкою його голову… Дівчинка кинулася до будинку Недочеревика. Його дім був без вікон і без дверей, а біля дому лежали купи недороблених речей.
Аля в розпачі провела рукою по стіні – і з’явилися дверцята. У невеличкій кімнаті вона знайшла величезну книгу «Справа номер», у якій була інструкція до зачарування та розчарування. Треба доробити, що недороблено, стати перед годинником на міській вежі, і рівно о дванадцятій проказати закляття. Його текст Аля вивчила напам’ять, а ще зрозуміла, що спочатку треба якнайшвидше звернутися до годинникаря Недожденя з проханням відремонтувати годинник на міській вежі.
Але в замку дівчинка потрапляє до рук Першого Недорадника. Він відправляє Алю у в’язницю під охороною гвардійців Недобороди і Недовуса й примушує короля підписати наказ про страту дівчинки, вважаючи, що її голова, напевне, йому підійде.
Гвардієць Недоборода визволяє Алю, бо вважає, що дітей не можна кидати у в’язниці. Дівчинка сховала шолом Недорадника, щоб той більше не перешкоджав їй та Недожденю лагодити годинник.
Коли майстер сказав, що не може завершити справу, бо бракує однієї стрілки, Аля згадала, що бачила її в Недобороди. Вона була у нього замість списа. Дівчинка побігли в підземелля, і Недоборода з радістю віддав стрілку годинникареві, а сам замкнув Недорадника у клітці.
Недождень поліз на вежу лагодити механізм, Аля йому допомагала. З височини вони побачили юрбу недоладян, які з Недоладьком та Недопопелюшкою на чолі йшли визволяти Алю.
Дівчинка мерщій збігла вниз, дістала з кишені вуглинку і виправила Недоладькові обличчя – домалювала йому вухо, поправила ніс… І скоро перед Алею стояв стрункий, гарний хлопець. Потім Аля почала домальовувати іншим усе, що їм не вистачало, та й самі недоладяни стали допомагати одне одному.
Коли Аля запропонувала всім, хто хоче, покинути зачаровану країну разом з нею, ніхто не погодився. Недоладько пояснив: «Ми вирішили залишитися в Недоладії. Ти повернешся додому, домалюєш Першого Недорядника – і він зникне звідси! І ми зможемо спокійно працювати, адже ти нас навчила доробляти. Ми дороблятимемо всі недороблені справи, які притягне сюди Недочеревик. Та й Недоладія – наша батьківщина, ми не можемо кинути її.»
Аля попрощалася з друзями, доплела свою кіску, промовила чарівні слова і враз опинилася у своїй кімнаті. Перше, що вона зробила, опинившись вдома, домалювала голову Першому Недораднику, щоб той назавжди зник із Недоланії. Та все одно обличчя в Недорадника вийшло зле й непривітне.
Цей малюнок Аля повісила на стіні у своїй кімнаті, щоб він нагадував їй про те, що розпочаті справи треба доводити до кінця. А Карлик Недочеревик і досі тиняється по білому світу і збирає в Недоладію недороблені справи. Недоладяни негайно їх доробляють. І невідомо, хто кого переможе, бо ще багато тут у нас недороблених справ.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.