Тема: філософська казка про зміни пір року.
Ідея: утвердження, що перемога добра над злом стає можливою лише за умови щирої любові та прагнення добра.
Персонажі казки:
- Весна – Зеленокоса сестра. Над головою пишні зелені коси у вінок складалися, чоло було біле і чисте, очі – величезні, і в них мінилося-променилося зелене сяйво, носик тоненький і прямий, а вуста повні й червоні. І цвіло на кожній щоці по яскравому серпику, начебто місяці зійшли з одного й другого боку»; «… прегарна дівчина. Зелені шати маяли в неї за плечима, зелене волосся гралось із теплим вітерцем, зелений з голубими квітами вінок лежав над її рівним, погідним чолом, довкола її осяйної постаті літали птахи, а вона розсипала навкруг насіння квітів. Воно одразу ж проростало, пробиваючи сніг, і цвіло білим та синім квітом».
- Зима – Білокоса сестра. «… молоде, гарне обличчя Білокосої потемніло від думок»; «… живе, немов спросоння. Вона глуха й німа, нічого не бачить і не зна. А все тому, що на плечі у неї Чорний Птах сидить і щось їй на вухо шепотить»; «… що з нею, бідолахою, відбулося! Волосся посивіло, голова їй пострупіла, лице позморшкуватіло, аж брунатне стало від старості, а це тому, що сестричка не має до них жалості»; «… вже аж зовсім на красуню не подобала. Була це похила баба, зморшкувата, незугарна й нечупарна».
- Літо – Синьокоса сестра. «Літо ступало в яскравих шатах, і там, де проходило воно, зацвітала земля».
- Осінь – Золотокоса сестра. «… дорогою йшла сама Осінь. Яскраве світло виточувалося від неї, ніби горіла в ній велика лампа, і Зима аж очі прикрила рукавом, намагаючись вгадати, що там сяє»; «Я люблю свою сестру (Білокосу), бо вона ніжна й гарна. Вона приходить мене змінити, коли я втому відчуваю. Ласку мені чинить, змінюючи мене, бо не дає мені постаріти».
- Чорний вітер. «Чорний Вітер, зареготав, засвистів і випустив з руки Чорного Птаха».
- Чорний птах. «… темні думки прийшли в голову Білокосій сестрі, а може, нашептав їх Зимі Чорний Птах, який, тікаючи од бурі, потрапив не куди-небудь, а на плече Білокосій»; «Махнув Чорний Птах крильми – і збудилися хлопці Холодні Вітри з крижаними трубами. Заграли й заголосили, а над землею чорна віхола пронеслася. Завили вітри, заметали вихорами снігу, задвигтіли довкола крижані гори й рушили, пересипаючись, снігові тороси».
- Безстрашний войовник жучок-черв'ячок, який Бабине Літо на землю приводить.
- Хлопці Холодні вітри з крижаними трубами. «Хлопці Холодні Вітри у труби грали, і все ціпеніло навколо й крижаніло».
- Золоті хлопці з золотими трубами. «Золоті хлопці приклали до вуст труби – і розкололася темрява, розбилася, як розбивається глек, розлетілася на тисячі, мільйони клаптів».
- Сни. «… вже почали стрибати, вигинатися, пританцьовуючи, худі високі Тіні, мали вони довгі руки, а пальці у них – як патички. Називалися ці Тіні Снами, і розстеляли вони покоєм прозорі полотниська, щоб забрати її (сестру) в країну своїх казок».
Дуже стислий переказ
Колись давно жили на землі у великій злагоді чотири сестри-красуні: Білокоса Зима, Зеленокоса Весна, Синьокоса Літо і Золотокоса Осінь.
Царювали вони по черзі. Одна правителькою сиділа на троні, дві інші спали, а та, котра мусила змінити царівну, чепурила себе. Коли приходила її пора правління, вона йшла до трону, де Цариця вже чекала на неї і любо приймала, поступаючись місцем. Так тривало мільйон років.
Одного разу, коли царювала Зима, захотілося їй прогулятись. Раптом налетів Чорний вітер і випустив на неї Чорного птаха. Він ударив Білокосу в лице своїми крилами. Зима злякалась, що її гарне обличчя поранено, і вийняла люстерко, щоб подивитися.
Але Птах вибив люстерко з її рук, воно і розбилося. Чорний птах звив чорне гніздо на плечі Зими і почав наговорювати, що сестри заздрісні, хочуть звести її зі світу. Темні думки прийшли в голову Білокосій сестрі. І впала на землю снігова буря. Хлопці Холодні Вітри у труби грали, і все ціпеніло навколо й крижаніло, хоч уже час надходив передвесінній.
Зима пояснила Птаху: під кінець царювання правителька починає від втоми втрачати красу, поступається місцем сестрі, а сама йде у Блакитний палац, щоб відпочити. Птах на це відповів, що треба прогнати сестер, забрати їхню красу собі і стати в чотири рази красивішою.
Повірила Зима словам Чорного птаха, і коли прийшла до неї Весна, вона не прийняла її. Тричі приходила Зеленокоса сестра до Білокосої, але та не поступалася їй троном. Коли ж Весна спробувала їй дати своє люстерко, Чорний птах розбив його.
Коли настала пора царювати Синьокосій сестрі, Білокоса прогнала і її. Уже прокинулася і Золотокоса сестра. Літо зі сльозами на очах їй оповіло, що Зима прогнала Весну, гонить і її, не знає, що скоро стане старою бабою і загине. А все тому, що Чорний Птах полонив її серце. Перед тим, як заснути, встигла сказати Золотокосій: «Не втрачай до Білокосої любові… Хай вона загляне в люстерко… Хай сама себе не впізнає…».
Одягнула Осінь золоту сукню, вінок з барвистого листя, у руку взяла золотий пірнач і гукнула на Хлопців із золотими трубами. Пішла до Білокосої. Ішла, і дзвеніли, співали-заливалися золоті труби, аж очі Білокосої засльозилися.
Сказала їй Золотокоса, що царицею світу має бути її молода й гожа рідна сестра, а замість неї на троні сидить стара відьмуга. Чорний Птах зарепетував: «Вона гарна, гарна!» і хотів кинутися на Золотокосу, а натомість натрапив на золотий пірнач. Золоті хлопці знову заграли на трубах, а біля вуха Зими повис на павутинці жучок-черв'ячок, який Бабине Літо на землю приводить.
Чорний Птах жбурляв у Золотокосу крижані стріли, але вони танули на її одязі. Зима спитала у Чорного птаха: «Чому ти не можеш її перемогти?» А замість нього відповіла Осінь: «Бо я люблю свою сестру, вона ніжна й гарна. Вона приходить мене змінити, коли я втому відчуваю, не дає мені постаріти; бо я прийшла з добром, мушу звільнити свою любу сестру і добрий лад на землі встановити».
Викотилися з очей Зими сльози, а Чорний Птах змахнув крилами і щез. Золотокоса сестра вийняла дзеркальце і подала Білокосій. Та глянула в нього і зойкнула з переляку, бо побачила, що стала старою бабою.
Осінь допомогла Зимі встати зі трону і повела відпочивати у Блакитний палац. Стежкою назустріч їм ішла і співала прегарна дівчина – Весна.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.