Тема: повчальна розповідь про боротьбу добра зі злом.
Ідея: вірність принципам добра, чесність, щедрість, гострий розум перемагають зло.
Герої казки:
- Стрілець.
- Хлопець – син Стрільця.
- Дівчина – дочка Змії.
- Цар-Жайворонок.
- Цариця-Миша.
- Орел.
- Родичі Орла – його батьки, брат і дядько.
- Комашня.
- Змія.
- Змій – чоловік змії.
- Золотий заєць
Стислий переказ
Колись Жайворонок був царем, а Миша – царицею. Вони мали своє поле, на якому посіяли пшеницю. Коли зібрали врожай, поділили його порівну. Але одне зернятко лишилося зайвим. Цариця-Миша запропонувала вихід зі становища – перекусити його навпіл. Цар-Жайворонок на це погодився, а вона схопила зернятко і втекла із ним у нору. Жайворонок обурився, скликав усіх птахів і пішов війною на Мишу. А та скликала всіх звірів, щоб воювати з птахами. Почали битися. Звірі від птахів ховаються в нори, а птахи від звірів злітають на дерева, тож нічого одні одним заподіяти не можуть. Утомилися, сіли перепочити. Тут Миша помітила, що у війні не бере участі комашня. Вона звеліла її покликати. Коли комашня прийшла, цариця звеліла вночі повилазити на дерева й погризти поснулим птахам пір’я на крилах. Комашня наказ Миші виконала. Уранці птахи хотіли злетіти, але крила їх не тримали в повітрі і вони падали на землю, де їх роздирали звірі. Так цариця-Миша перемогла царя-Жайворонка.
Один Орел залишився сидіти на дереві. Ішов по дорозі Стрілець, побачив Орла й націлився, щоб стрелити його. А Орел просить: «Не стріляй, голубчику, стану тобі в пригоді».
Тричі цілився Стрілець в Орла і тричі той відпрошувався. Узяв тоді Стрілець Орла додому, почав його годувати, поки в птаха нове пір’я на крилах відросте. Орел їв тільки м’ясо, тож чоловік, щоб прогодувати його, зарізав у перший рік спочатку одну теличку, на другий рік – другу, а на третій – бугая. Щоразу Орел випробовував силу своїх крил. Через три роки вони настільки зміцніли, що птах міг літати вище хмар. От тоді він і каже Стрільцю: «Сідай на мене, політаємо!». Злетіли вони в небо, а коли піднялися до самих хмар, Орел скинув з себе чоловіка, але той не розбився, бо птах підхопив його майже біля землі. І так відбулося тричі. Це Орел зробив для того, щоб Стрілець зрозумів, який жах відчував птах, коли той у нього тричі цілився.
Згодом Орел зі Стрільцем на спині полетів до своєї господи. Навідалися спочатку до дядька Орла, потім до брата, нарешті – до батьків. Птах наказав, щоб чоловік просив у них яйце-райце за те, що він приведе Орла їм на очі. Дядько і брат птаха відмовилися дати яйце-райце, а батьки дуже зраділи поверненню сина й дали чоловікові яйце-райце. Ще й порадили поводитися з ним обережно, не розбити ненароком у дорозі. А от коли прийде додому, поставить високу огорожу, тоді яйце-райце й розбити.
Пішов чоловік додому, а дорогою йому дуже захотілося пити. Побачив криничку, а коли пив, ненароком розбив яйце-райце об цебрину. Звідти стільки худоби навернуло, що чоловік не міг її зібрати в гурт і загнати назад. Аж тут нагодилася Змія і сказала, що допоможе чоловікові, якщо той віддасть їй за це те, що з’явилося в нього вдома в його відсутність. Чоловік погодився, Змія загнала худобу в яйце-райце й заліпила його.
Чоловік прийшов додому і дізнався, що в нього народився син. Зажурився чоловік, але що вдієш… Поставив він високу огорожу, випустив худобу та швидко розбагатів. А коли син підріс, послав його до Змії.
Змія сказала хлопцю: якщо той виконає три завдання, то відпустить його додому. А завдання ці були непрості. Перше – щоб за одну ніч викорчувати луг, зорати його, насіяти пшениці, зжати її, поскладати у скирти, спекти на ранок з тієї пшениці паляницю і покласти їй на стіл. Друге – за ніч гору розкопати так, щоб Дніпро туди йшов, побудувати біля нього комори, щоб байдаки до них приставали і до ранку продати на байдаки пшеницю. Третє завдання – за ніч зловити золотого зайця й ранесенько принести їй у хату.
Перші два завдання допомогла хлопцю виконати дочка Змії, яку та замурувала в стовпі, що стояв біля ставка, а він пообіцяв дівчині одружитися з нею. А от на третьому хлопець схибив. Коли дівчина виганяла на нього з нори золотого зайця, той перетворювався то на гадюку, то на стару бабу, і хлопець його відпускав. Тоді дівчина вирішила сама перетворитися на золотого зайця, а хлопець мусив його віднести Змії. Так і зробили. Змія відпустила хлопця додому, а її дочка знову перетворилася на дівчину й побігла навздогін.
Зрозуміла Змія, що її обдурили, і послала за втікачами Змія – свого чоловіка, наказавши йому розірвати втікачів. Коли змій у перший раз майже наздогнав їх, вони перетворилися на поле пшениці й діда, що його стереже. Змій ні з чим повернувся до Змії. Вона його насварила, що не впізнав втікачів, і знову послала навздогін. Дівчина перетворилася на монастир, а хлопець видався ченцем, тож Змій не впізнав дочку і хлопця, повернувся до Змії. Вона розлютилася і сама побігла за втікачами. Дівчина перетворила хлопця на річку, а сама стала окунем. Змія розгадала ці хитрощі, і, перетворившись на щуку, почала ганятися за окунем. Ось-ось зловить, а окунь виставляє проти неї своє гострі плавники. Тоді Змія вирішила випити всю воду з річки. Пила-пила і луснула.
Уже спокійно можна було йти до господи хлопця. Дівчина йому й каже: «Підеш у хату, та гляди: усіх поцілуєш, тільки дядькової дитини не цілуй, бо як поцілуєш ту дитину, то забудеш за мене. А я поки наймусь у цім селі в кого-небудь». Але хлопець не послухався, бо йому було незручно оминути когось з рідні. Поцілував він дядькову дитину і забув про дівчину, що рятувала його від Змії.
Через пів року хлопець надумав женитися. Перед весіллям покликали дівчат і молодиць пекти шишки. Прийшла й та дівчина. Вона зліпила з тіста голуба й голубку, а вони ожили і почали розмову між собою. Голубка говорить до голуба:
– А ти забувсь, як я за тебе луг викорчовувала й там пшеницю сіяла, а з тієї пшениці паляницю спекла, щоб ти до Змії відніс?
А голуб відповідає:
– Забув, забув!
Голубка знову каже:
– А ти забувсь, як я за тебе гору розкопувала і туди Дніпро пустила, щоб байдаки ходили до комор і щоб пшеницю ти продавав на байдаки?
А голуб каже:
– Забув, забув!
Голубка знову:
– А ти забув, як ми ходили вдвох за золотим зайцем? Ти й мене забув?
А голуб у відповідь:
– Забув, забув!
Хлопець почув ту розмову і згадав про дівчину, що допомагала йому в пригодах і свою обіцянку одружитися з нею. Так і зробив: ту дівку, з якою заручився, покинув, а з дочкою Змії одружився. І живуть вони разом добре.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.