Тема: життя людини в екстремальних умовах і спроба знайти вихід із цього становища, яка призводить до трагедії.
Ідея: цінність життя; спроможність людини протистояти лиху та бідуванню в надзвичайно важких суспільних умовах.
З історії написання твору
В основі сюжету новели «Новина» – реальна подія, що сталася на Покутті (східній частині сучасної Івано-Франківської області) у кінці голодного 1898 року. Про цей факт письменнику розказала дочка вбивці – батрака Михайла із села Трійці.
У листі Ользі Кобилянській від 14 жовтня 1898 року Стефаник тоді написав: «У Трiйцi вмерла жiнка одного чоловiка i лишила двоє дiтей. Не було кому їх чесати i обперати. Одного вечора взяв чоловiк маленьку дитину на руки, а май (трохи) бiльшу за руку й повiв до Прута топити. Маленьку кинув у воду, а старша взялася просити. «Но то йди собi сама додому й газдуй, а я йду до суду замельдуватися. Заки я вернусь з кримiналу, то ти давно вже у ...мамках будеш». Та й розiйшовся тато з донькою».
Про талант Стефаника-новеліста Максим Горький – російський письменник – писав: «Як коротко, сильно і страшно пише ця людина».
Дуже стислий переказ
У селі новина: Гриць Летючий утопив у річці свою дитину. Без жінки, яка померла два роки тому, бідував дуже: взимку не мав дров, аби топити піч, а коли дівчатка просили їсти, часом говорив їм: «То їжте мене, а що ж я дам вам їсти?» Дасть їм кусень хліба, «а вони, як щенята коло голої кістки, коло того хліба».
Якось подивився на дітей і злякався, що вони виглядають, як живі мерці. Від цієї думки «хто тяжкий камінь поклав на груди… і щось його тягнуло все глядіти на них і гадати: «Мерці!..» Від журби «почорнів, і очі запали всередину так, що майже не дивилися на світ, лиш на той камінь, що давив груди».
Одного вечора сказав дівчаткам, що йдуть в гості. Меншеньку – Доцьку, поніс на руках. Дійшовши ріки, кинув її у воду й заговорив: «Скажу панам, що не було ніякої ради… Я си кари приймаю, бо-м завинив, та й на шибеницу!»
Гандзуня почала просити: «Дєдику, не топіть мене!» Гриць відразу погодився, але сказав, що вона буде «бідити змалку», а от Доці тепер краще, ніж їй. А потім показав стежку в село, порадив попроситися у першу ж хату переночувати, а затим найнятися до когось бавити дітей. Ще дав дрючок, щоб боронитися від собак. Гандзуня пішла до села, а Гриць прочитав «Отче наш» і попрямував до моста.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.