Тема: чутливість душі людини до краси природи й музики; вплив мистецтва на її духовну й розумову силу; зображення тонкої, пристрасної натури жінки, її життєлюбності та глибокого духовного світу, сповненого почуттів.
Ідея: утвердження думки про вплив краси природи і музики на формування особистості та духовності людини; право жінки бути сильною та щасливою.
З історії створення новели «Impromtu phantasie»
Твір «Impromtu phantasie» Ольга Кобилянська позначила як нарис. Цей художньо-публіцистичний жанр передбачає зображення дійсних фактів, подій та конкретних людей. Можливо, цим вона хотіла підкреслити його автобіографізм. Розповідь веде героїня, яка фрагментарно, з завершеною фабулою згадує «минулі літа і одну людину, як була іще дитиною».
Відомо, що музика в житті Кобилянської була більше, ніж захоплення. Вона писала: «Музику люблю пристрасно, і вона має на мене дуже сильний, майже потрясаючий вплив». А в листі до Осипа Маковея від 11 серпня 1898 року зазначала: «Образовані і тонко відчуваючі жінки є для мене ідеалом». Тому можна стверджувати, що багато в чому прототипом героїні «Impromtu phantasie» є її автор – Ольга Кобилянська.
Головні герої:
- Головна героїня – оповідачка, дівчина без імені.
У дитинстві – «Ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима…»; «Вона бачила образи в тонах, відчувала образи в тонах, переживала в уяві з’явища, котрі творила сама: казкові, фантастичні, неможливі і плакала зі смутку не виясненого...».
У дорослому віці – «Була віроломна натура, – значить, не любила нікого довго»; «Вона була розумна, дотепна, незвичайна багата натура. Займалась малярством, писала, старалась усіма силами заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси»; «Занадто оригінальна, замало нинішня і не мала в собі нічого з “плебейськості”».
- Стройник – майстер-настроювач фортеп’яно. «Він був молодий, гарний і чисто аристократичної вдачі»; «Те, що грав, була пристрасть, а як грав – зраджувало його яко людину…».
Дуже стислий переказ
Звуки монастирських дзвонів нагадують їй минулі літа і себе, коли була ще дитиною – ніжною, вразливою, «немов мімоза, з сумовитими очима». Вона могла годинами лежати в траві біля ставка, спостерігаючи за летом ластівок, бриніти разом з бджолами, що вилітали з вуликів, і сміялася з радощів… Іншим разом була пристрасною, наче арабський кінь. Інші діти запрягали її і гнали, немов коня, уперед себе. І це була її улюблена гра.
Якось сама пішла в місто по наперсток і потрапила в бурю. Однак не злякалась, бо хотіла «збагнути в зойках бурі яку гармонію або мелодію».
А коли парубки з галасом ловили жеребця, що мчав, топчучи та нівечачи усе, немов якась зловіща сила, наважилася вибрати момент, щоб тихенько, як кішка, підкрастися до нього, ухопити за вуздечку і повести за собою. «І кінь не вдарив її, ступав слухняно, немов та дитина, доки не дістався у відповідну руку».
Їй було 10 років. У родичів настроював фортепіано приїжджий майстер-настроювач. Вона сиділа у кутку, спостерігала за роботою та зачудовано прислухалась до сильних акордів, що виринали з-під його рук. Кожний удар по клавішах наче електризував її і виводив з рівноваги.
Врешті настройщик залишився задоволений інструментом і почав грати. І «розляглись тони пориваючої, неописаної, якоїсь немов морозячої краси... Вона почала плакати. Тихо, але цілою душею». Здивований, він підійшов до неї й, зрозумівши її стан, сказав, що грав «Impromtu phantasie» Шопена. А ще сказав, що коли вона буде вчитися музики й мати більше двадцяти років, то гратиме «Impromtu phantasie» краще, ніж він. А потім поцілував її руки.
Вона виросла майже гарною, з віроломною натурою. У її житті були чоловіки, яких вона любила «майже з божевільною любов’ю», але недовго. Та й чоловіки не могли любити її довго. Бо була розумна, дотепна, занадто оригінальна… «і не мала в собі нічого з "плебейськості"». Займалась малярством, писала, «старалась усіма силами заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси».
Вона чекає щастя щодня і щогодини. Вона ніколи не вчилася музики і не може зіграти «Impromtu phantasie». Але коли чує, як грають цю річ інші, її душа наповнюється слізьми.
Коли чує музику – «готова вмирати».
Стає тоді божевільно-відважною, стає великою, гордою, люблячою...
З історії створення «Impromtu phantasie»
Твір «Impromtu phantasie» Ольга Кобилянська позначила як нарис. Цей художньо-публіцистичний жанр передбачає зображення дійсних фактів, подій та конкретних людей. Можливо, цим вона хотіла підкреслити його автобіографізм. Розповідь веде героїня, яка фрагментарно, з завершеною фабулою згадує «минулі літа і одну людину, як була іще дитиною». Відомо, що музика в житті Кобилянської була більше, ніж захоплення. Вона писала: «Музику люблю пристрасно, і вона має на мене дуже сильний, майже потрясаючий вплив». А у листі до Осипа Маковея від 11 серпня 1898 року зазначала: «Образовані і тонко відчуваючі жінки є для мене ідеалом». Тому можна стверджувати, що прототипом героїні «Impromtu phantasie» є її автор – Ольга Кобилянська.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.