Тема: зображення життя молодої, бідної, але освіченої жінки в обивательскому середовищі провінційного містечка; нові погляди на суспільне життя та місце жінки в ньому.
Ідея: засудження суспільного ладу, у якому людина, зокрема жінка, позбавлена можливості знайти своє належне місце у цілеспрямованому, прогресивному поступі суспільства.
З історії написання
У 1891 р. в селі Димка на Буковині Ольга Кобилянська пише твір «Людина», чотири рази піддаючи його новій редакції. Це перша повість письменниці українською мовою і перший твір в українській літературі, у якому втілена ідея фемінізму.
В основу повісті О. Кобилянська поклала досконало перероблене оповідання «Вона вийшла заміж», написане нею у 1887 році німецькою мовою. І оповідання, і повість присвячені Наталі Кобринський – відомій громадській діячці, ініціаторці створення Товариства руських жінок, яке розгорнуло широкий феміністичний рух у Галичині. Повість «Людина» вперше була опублікована в журналі «Зоря» у 1894 році й сприяла визнанню О. Кобилянської як української письменниці-феміністки.
Головні герої:
- Олена Ляуфлер – головна героїня твору. «… висказувала думку, щоби жінкам було вільно ходити в університети, там нарівні з мужчиною набувати освіту; в життю самій удержуватися, не ждати лише подружжя, котре сталося простим прибіжищем проти голоду й холоду!!»; «батько – голова родини, що його воля – воля всіх!»; «Тиранко з вас, панно Олено!»; «Сама єсмь, тату! Сама, як птиця, як деревина в лісі. Маю сама право йти за собою або проти себе Ніколи не буду жити брехнею… Ніяка сила світу не стопче в мені мислячої самостійної людини…»; «… ся дiвчина не говорила нiколи на вiтер»; «… одна з тих, котрі самі з собою справляються».
- Епамінондас Ляуфлер – батько Олени, займає посаду лісового радника. «… мав велике поважання, великий вплив і великі доходи. А що він мав між іншим, так "побічно", ту слабу сторону, що любив одушевлятись гарячими напитками, – се не мало нікого обходити»; «… був з собою у згоді, тому, що розумів себе, як розумів і свої лісові справи, тож і ходив (як кажуть простенькі люди) "годинник зовсім у порядку"».
- Пані радникова – мати Олени. «Добра женщина, котра … обожала одинака (сина), вірила смілому віщуванню свого мужа»; гарна i горда женщина».
- Герман-Євген-Сидор Ляуфлер – брат Олени. «Сидор не виказував на тепер особлившої охоти до науки».
- Ірина та Геня – сестри Олени;
- Стефан Лієвич – студент-медик, коханий Олени; Був нудний педант, був заздрiсний, був гарячка.
- Фельс – лісничий; «не любив він взагалі думати, а був більше чоловік чувства»; «вiн добрий чоловiк, але дуже ограничений...».
- Маргарета – стара вчителька музики, подруга Олени.
Дуже стислий переказ
Присвячено високоповажній Наталі Кобринській.
Події відбуваються в родині поважного й заможного цісарсько-королівського лісового радника Епамінондаса Ляуфлера. Він має чотирьох доньок і одного сина – Германа-Євгена-Сидора, на якого покладає великі надії й дає гроші на навчання в університеті.
Сестри займаються вдома, вчать французьку мову та музику. Серед них своїм цілеспрямованим характером вирізняється Олена. Вона читає серйозні книги, розмовляє з молодими людьми про «соціалізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке…», відстоює рівноправність між чоловіком і жінкою. Однак батьки не схвалюють прагнень дочки бути високоосвіченою людиною, оскільки вважають, що жінка повинна бути доповненням і прикрасою чоловіка.
Підтримує Олену лише Стефан Лієвич – молодий лікар, який, навчаючись деякий час у Швейцарії, захопився новими ідеями, зокрема ідеєю емансипації жінок. Молоді люди таємно заручилися й мали побратися через два роки, після повернення Стефана з практики. Несподівана смерть нареченого від тифу підкосила Олену.
Брат картярством і пияцтвом довів родину до зубожіння. Батька через розтрату ввірених йому грошей вигнали зі служби. Він бачить вихід зі скрутного матеріального становища лише в Олені, яка має вийти заміж за заможного пана К. Однак дівчина чинить опір, оскільки шлюб без любові вважає брудними стосунками. Олена бере на себе всі турботи, пов’язані з утриманням родини.
Родина Ляуфлерів переїжджає до села, там орендує землю і тяжко працює. Але господар землі вирішує продати її, а новий має намір ґаздувати сам. Олена прагне знайти вихід, оскільки вона, як найсильніша, взяла на себе весь тягар відповідальності за родичів. У її душі відбувається страшна боротьба. З одного боку – зрада ідеалів і свого кохання, а з іншого – обов’язок перед рідними і матеріальна скрута.
Олена закохує в себе заможного лісника Фельса, якого насправді не кохає. Перед весіллям Олена плаче і рве листи від Стефана, які весь час дбайливо зберігала. Вона розуміє, що її прогресивні ідеали порушені і назад вороття вже немає.
Цитати з твору:
- «Любов має те в собi, що коли походить вiд симпатичних осiб, викликає i в нас настрiй, подiбний до любовi...».
- «… нема нiчого злого, щоби на добре не вийшло».
- «Хто ж буде дома ïсти варити, наколи жiнка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха – ха – ха!».
- «Моральна нужда i абсолютна бiднiсть – се одне й те саме. Наслiдки ïх однаковi».
- «А подружжя без любовi се, по моïй думцi, бруднi вiдносини».
- «… чим ти є, тим треба цілком бути. Інакше не дійдетесь ніколи до мети».
- «Замітив, між іншим, що людина – звірина привички і що суть люди, в котрих чутливість – джерело всякого безталання...».
- «… сильним духом суджено й багато перенести».
- «Любов таки найкраща з усього, що життя лиш має».
- «Красу і взнеслість у природі можна ліпше відчути, ніж описати».
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.