Казимир Малевич (1879–1935) – всесвітньо відомий український художник-авангардист польського походження, теоретик мистецтва, філософ, педагог, основоположник супрематизму.
Основні відомості з творчої біографії Казимира Малевича
Відповідно до запису в метричній книзі київського римо-католицького костелу св. Олександра, Казимир Малевич народився 11 (23) лютого, а хрещений 1 [13] березня 1879 р. в місті Київ.
Його батько, Северин Антонович Малевич, шляхтич родом із містечка Турбова Подільської губернії, служив керуючим на цукроварних заводах відомого промисловця Миколи Терещенка.
Мати, Людвіга Олександрівна, була домогосподаркою. Казимир став їхнім первістком. Всього у подружжя Малевичів народилося чотирнадцять дітей, але лише дев'ять із них дожили до зрілого віку.
Мистецтвознавець Олександра Шатських підкреслює, що численні польські джерела вказують на польське походження художника. Дійсно, сім'я Малевичів зберігала польські традиції, вдома говорили польською, проте в її оточенні переважала українська мова, а згодом К. Малевич написав українською низку статей про мистецтво. Сам Казимир у деяких анкетах 1920-х років, де була графа «національність», писав про себе – «українець». Загалом українцем Казимир Малевич називав себе досить часто.
У дитинстві Казимир нічого не знав про малювання. Одного разу він відправився з батьком до Києва, де побачив картину – портрет дівчинки, яка сиділа на лавці і чистила картоплю. Полотно залишило незабутнє враження в його пам’яті. З того часу Казимир почав проявляти інтерес до малювання. Мати це помітила і подарувала йому на 15-річчя набір фарб. З 1895 по 1896 рік, поки родина Малевичів не переїхала до Курська, Казимир навчався в Київській малювальній школі.
У Курську він працював креслярем в Управлінні Московсько-Курської залізниці, паралельно займаючись живописом. У 1899 році – одружився з Казимирою Іванівною Зглейц. У 1904 році Малевич вирішив повністю змінити своє життя і переїхати до Москви, незважаючи на те, що дружина була проти.
5 серпня 1905 року Малевич вперше подав документи до Московського училища живопису, творення та зодчества. Однак його не прийняли. Влітку 1906 року він знову подав документи до Московського училища, але результат був той самий.
З 1907 по 1910 рік Казимир Малевич жив у Москві, навчався у студії художника Ф. І. Рерберга. На той час у нього посилилися сварки з дружиною, яка не схвалювала його захоплення живописом. Врешті-решт вона покинула обох дітей та чоловіка і поїхала з лікарем-коханцем. У 1909 році К. Малевич розлучився з дружиною і взяв шлюб з Софією Михайлівною Рафалович.
У 1910 році він взяв участь у першій виставці «Бубнового валета» – групи російських художників з найбільшого творчого об'єднання раннього авангарду, яке існувало з 1911 по 1917 рік. У лютому 1911 року – експонував свої роботи на першій виставці товариства «Московський салон». У квітні брав участь у виставці петербурзького «Союзу молоді». У 1913 році на «Першому в Росії вечорі творців» у Москві експонував картини, названі ним самим «заумним реалізмом» та «кубо-футуристичним реалізмом».
У грудні 1913 року в Петербурзькому «Луна-парку» під час підготовки до прем'єри «футуристичної опери» Михайла Матюшина «Перемога над Сонцем», Малевич працював над сценічними декораціями та костюмами. Відповідно до спогадів самого художника, саме тоді до нього начебто вперше «прийшов» «Чорний квадрат»: половина задника декорації однієї зі сцен виглядала як квадрат, зафарбований чорним. І було таке враження, що це – живий прямокутник, а рівність його сторін означала, що цей квадрат є все, що вже сталося і станеться з тим персонажем, який грає на сцені. Проте образ «чорного квадрата», в якому міститься все, остаточно оформився у нього, коли він побачив маленького гімназиста, що йде протоптаною в неглибокому снігу стежкою, а його чорний квадратний ранець практично приховує його самого.
З початком Першої світової війни співпрацював із видавництвом «Сьогоднішній лубок». Ілюстрував книжки поетів-футуристів А. Кручених та Ст. Хлєбнікова. У 1915 році Малевич представив свої роботи на першій футуристичній виставці «Трамвай В», а також – видав трактат «від кубізму до супрематизму. Новий мальовничий реалізм». У цій праці він описав новий жанр авангардизму – супрематизм, ставши його основоположником. За його задумом, колір брав верх над іншими властивостями живопису. Фарба на картинах починала грати основну, а не другорядну роль. На супрематичних полотнах він прагнув вирівняти творчу силу людини і природи. На «Останній футуристичній виставці картин „0,10“» експонував 39 робіт під назвою «Супрематизм живопису». До того моменту Казимир вже став автором свого знаменитого «Чорного квадрата» і заснував об’єднання художників-авангардистів, яке назвав «Супремус».
У середині 1917 року Малевич очолив художню секцію Московської Ради солдатських депутатів, а восени став головою товариства «Бубновий валет». Паралельно з цим Казимир Северинович отримав посаду комісара з охорони пам’яток старовини, а також став членом Комісії зі збереження художніх цінностей, включаючи цінності Кремля.
У 1918 році був обраний членом Художньої колегії Відділу ІЗО Наркомпросу, написав «Декларацію прав художника», створив декорації та костюми до вистави Мейєрхольда за п'єсою Маяковського «Містерія-Буфф», брав участь у засіданні комісії з організації Музею художньої культури (МХК). У 1919 році – переїхав до Вітебська, де до 1922 року викладав супрематизм у художньому училищі. У ці роки художник практично не писав картини, а захоплено працював над філософськими і теоретичними працями, присвяченими мистецтву.
У грудні 1919 р. відбулася перша персональна виставка художника: «Казимир Малевич. Його шлях від імпресіонізму до супрематизму». Друга, присвячена 25-річчю його творчої діяльності, була організована в 1923 році. За рік до того художник закінчив свою головну працю – «Супрематизм. Мир як безпредметність або вічний спокій». Пізніше його обрали в «Об’єднання сучасних архітекторів», де він представив новаторські супрематичні архітектурні моделі – «архітектони». З 1922 по 1926 рік митець очолював Державний інститут художньої культури в Петрограді.
У 1927 році Малевич побував у кількох європейських країнах, де його картини експонувалися на найбільших виставках. Після повернення в СРСР – був звинувачений в шпигунстві і заарештований. Через кілька тижнів, які він провів у в'язниці, художника відпустили на волю.
У 1927–1930 роках Малевич викладав у Київському художньому інституті. Але початок репресій в Україні проти представників інтелігенції змусив художника знову повернутися до Ленінграду, де у 1932 році – отримав посаду керівника Експериментальної лабораторії в Російському музеї і почав працювати над картиною «Соцмістечко». (Цей проект залишився нездійсненим).
У тому ж році художник брав участь у ювілейній виставці «Художники РСФСР за XV лет». На думку деяких фахівців, для цієї виставки художником був написаний четвертий, останній із відомих на сьогоднішній день варіант «Чорного квадрата» (який нині зберігається в Ермітажі).
В останній період творчості художник писав переважно реалістичні портрети. У 1934 році він брав участь у виставці «Жінка в соціалістичному будівництві», а у 1935 р. – пізні портрети Малевича експонувалися на Першій виставці ленінградських художників.
Казимир Малевич страждав від раку передміхурової залози з 1933 року і помер від цієї хвороби у віці 56 років у Ленінграді 15 травня 1935 р.
За заповітом тіло Казимира Севериновича кремували в Москві в Донському крематорії. 21 травня його прах віддали землі в селі Немчиновка під улюбленим дубом художника. На дереві прибили дошку зі словами «Тут похований прах великого художника К. С. Малевича». Над могилою було встановлено кубічний надгробок із зображеним на ньому Чорним квадратом. У воєнні роки надгробок був зруйнований, а могила втрачена. Пізніше її місцезнаходження визначила група ентузіастів.
У 2013 році місце поховання праху Казимира Малевича було включено до території забудови житловими будинками, тому родичі митця зробили взяття землі з місця поховання, і помістили її в капсули. Одну з них поховали під пам'ятним знаком у Ромашкові, решту передали до місць, пов'язаних із життям художника.
Внесок Малевича в історію світового та вітчизняного мистецтва
Малевич за життя був визнаним та відомим далеко за межами Російської імперії та Радянського Союзу. Він сформував навколо себе школу, представники якої поширювали його ідеї в Європі та США. Його роботи подорожували на виставки в найбільші культурні столиці й отримували схвальні відгуки критиків і глядачів.
Його революційний стиль – супрематизм, мав визначальний вплив на усе наступне мистецтво. Неможливо бути зараз художником і не зазнати впливу Малевича. Можна побачити зв’язок багатьох напрямів з супрематизмом – зокрема, це мінімалізм, концептуалізм, безпредметне мистецтво. Але найбільший вплив супрематизм справив на архітектуру та дизайн.
Він був першим, хто зробив крок, на який до нього ніхто у світовому живописі не міг наважитися, – на повну відмову від образотворчості, навіть від тих її роздроблених і перетасованих елементів, які зберігалися в крайніх течіях того часу – кубізмі та футуризмі. Він створював і виставляв картини, складені з абстрактних геометричних елементів, відкидаючи будь-яку чуттєвість. У картинах «Чорний квадрат» та «Біле на білому» він доводить свої супрематичні теорії до логічного завершення: «Чорний квадрат» визначає як «нуль форм», базисний елемент світу та буття з домінантою чорного кольору (повною відсутністю світла) та білого (одночасною присутністю всіх кольорів та світла).
Малевич був незвичайною людиною, він мріяв відкрити нове в мистецтві і це йому вдалося. До появи «Чорного квадрату» багато художників навіть не думали про можливість відійти від традиційних форм у мистецтві на користь глибокого змісту. Він прагнув побудувати нову систему і нові підходи в мистецькій освіті, зокрема в Київському художньому інституті, долучався до появи мережі музеїв сучасного мистецтва в Радянському Союзі.
Казимир Малевич – один з небагатьох художників тих часів, який у своїй творчості торкнувся трагічних сторінок української та світової історії – Голодомору 1930-х років. У його спадщині є робота «Де серп і молот, там смерть і голод». На ній зображено фігури, у яких замість облич – серп, молот, хрест і труна.
Казимир Малевич досі залишається одним з найважливіших митців авангарду у світі. Попри те, що за життя він написав понад 350 творів, «Чорний квадрат» назавжди залишиться найвідомішою його роботою. Сам художник також вважав його вершиною своєї творчості. Картина втілює в собі повноту і безмежність всесвіту, присутність божественного, початок і завершення.
Цікаві факти
За спогадами самого К. Малевича, першу картину в техніці олійного живопису він написав у віці 16 років. На полотні під назвою «Місячна ніч» була зображена річка з човном на березі і місяць, який відбиває променями. Ця робота сподобалась друзям юнака. Один із них, не спитавши дозволу автора, відніс її до магазину, де вона була досить швидко куплена за 5 рублів. Місцезнаходження цієї картини залишається невідомою.
Малевич умів писати в академічному стилі. У портфоліо художника є краєвиди, натюрморти та портрети. До супрематизму він прийшов не відразу і навмисне відмовився від академізму, будучи антагоністом старої школи мистецтва. Такий нелегкий вибір художника надає цінності його картинам.
Найбільш знамениті картини К. Малевича: «Чорний квадрат», «Біле на білому», «Чорне коло», «Червоний квадрат», «Скаче червона кіннота». «Супрематична композиція» була продана 16 травня 2018 року на аукціоні Christie's в Нью-Йорку за $85 812 500.
Будучи основоположником одного з напрямків абстракціонізму – супрематизму (в перекладі з латині це слово означає «вищий, перший, перевага»), Малевичем було створено цикл супрематичних робіт, куди увійшов триптих у складі: «Чорний квадрат», «Чорний круг» та «Чорний хрест». Картина виконана олією на полотні, її розмір 79,5×79,5 см.
Усього існує чотири «Чорні квадрати». Перший був написаний до виставки футуристів «0,10», що відкрилася в 1915 році. На ній було сорок робіт Малевича, а квадрат зайняв центральне місце в експозиції. У наші дні ця робота зберігається у Державній Третьяковській галереї (Росія). Разом із «Чорним колом» та «Чорним хрестом» квадрат становив триптих, який започаткував «новий безпредметний реалізм» у мистецтві.
На картині «Чорний квадрат» дослідники вбачають 50 відтінків чорного кольору. «Чорний квадрат» – це тотальна порожнеча, чорна діра, смерть. Розповідають, що Малевич, написавши цю картину, довгий час жалівся усім, що знаходиться під враженням своєї роботи, не може ні їсти, ні спати. І сам не розуміє, що таке вчинив. Згодом він написав 5 томів філософських роздумів на тему мистецтва та буття.
У своїй книзі «Чорний квадрат» Казимир Малевич пояснював свій підхід до мистецтва так: «Коли зникне звичка свідомості бачити в картинах зображення куточків природи, мадонн і безсоромних венер, тоді побачимо чисто мальовничий твір». Наприкінці 1920-х, виступаючи перед студентами, Малевич казав, що хотів передати в «Чорному квадраті» нескінченність і вічність. І якщо дивитися на картину зосереджено, не відволікаючись ні на що, як у «камері обскура», то зрештою почнеш це відчувати.
Створюючи у 1918 році картину «Біле на білому», Малевич стверджував, що білий колір – це колір нескінченності і позначає сферу вищого почуття, утопічний світ чистої форми, який можна досягти лише за допомогою безпредметного мистецтва.
На дверях кабінету Малевича у Вітебському художньо-практичному інституті, де він читав лекції, висіла табличка: «Кабінет лікування від реалізму». Він все своє життя боровся з класичним живописом, а перед смертю раптово сам до нього повернувся. На цьому він будував і свою педагогічну методику: спочатку необхідно відійти від всього звичного, догматичного, від класики — відпустити себе і стати вільним. А потім вже усвідомлено можна повертатись до класичного мистецтва, роблячи свідомий вибір.
Казимир Малевич мав особливе ставлення до релігії. У деяких своїх текстах він допускав можливість винаходження власної релігії, навіть бачив себе «Богом Мистецтва». Він говорив: «Мені дуже імпонує ця теза сприйняття мистецтва як окремої релігії. Я атеїст і мистецтво для мене є тією силою, яка допомагає знаходити головні орієнтири в житті».
Малевич дуже гарно співав і мав чудовий бас. Його улюбленою піснею була українська пісня «Гуде вітер вельми в полі» на слова Віктора Забіли.
Відомо, що художник винайшов грановану склянку. У 1930 році, коли він вдруге сидів у в’язниці, то звернув увагу на крихкість круглих склянок. Тоді митець вирішив створити більш жорстку склянку-багатогранник. Після звільнення він розповів про свою ідею скульптору Вірі Мухіній, яка за допомогою знайомих змогла запустити виробництво гранованих склянок.
Казимир Малевич лідирує серед художників, шедеври яких підробляють найчастіше. Цьому сприяють високий попит і, відповідно, ціни на авангардні творіння. Навіть у великих солідних музеях трапляються підроблені картини Малевича. Наприклад, у 2017 році в одному з музеїв Німеччини серед оригіналів в результаті експертизи була виявлена копія, яка виставлялася в установі з 1950-х років.
В Україні зберігається кілька робіт Малевича. Зокрема, в колекції Національного художнього музею України, дві – у Мистецькому арсеналі, також у приватних колекціях. Ще одна робота представлена в постійній експозиції Пархомівського художнього музею на Харківщині.
Ушанування пам’яті
Казимир Малевич народився в польській родині, у Києві, і написав свій «Чорний квадрат» у Москві. Це дозволяє Польщі, Україні та Росії включати Малевича до своєї культурної спадщини.
- У 2019 році, до 140-річчя від дня народження художника, Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом 2 гривні, присвячену Казимиру Малевичу.
- Вулиця Казимира Малевича є у місті Київ, а також – у містах Бровари, Вінниця, Суми, Харків.
- У Санкт-Петербурзі, на стіні будинку, де він жив у період з 1926 року до самої смерті, встановили у 2002 році пам'ятну дошку.
- У 2003 році на честь Малевича випущено поштовий блок Білорусі.
- 28 квітня 2018 року Укрпошта випустила тиражем 130 000 примірників номіналом 5 гривень поштову марку, присвячену К. Малевичу.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
