Ілля Мечников (1845 –1916) – всесвітньо відомий вчений-біолог, народжений в Україні; один з основоположників порівняльної патології, еволюційної ембріології, імунології і мікробіології, творець наукової школи.
Основні відомості з біографії Іллі Мечникова
Майбутній вчений світового рівня Ілля Мечников народився 3 (15) травня 1845 року в сім'ї гвардійського офіцера, поміщика Іллі Івановича, що мешкав в маєтку Іванівка Куп'янського повіту Харківської губернії (нині – це Дворічанська громада Харківської області).
Він був п'ятою, наймолодшою дитиною в родині. Прізвище Мечников є русифікованим варіантом українського прізвища Спадаренко (від староукраїнського «спадар» – меч), яке мав його прадід.
Невдовзі після народження Іллі сім'я переїхала до більш просторого будинку в іншому кінці батьківського маєтку в Панасівці (того ж Куп'янського повіту), де хлопчик провів свої перші дитячі роки. З 1856 по 1862 рр., починаючи з другого класу, він навчався у 2-й Харківській чоловічій гімназії і закінчив її із золотою медаллю. За два роки пройшов повний курс природничого відділення Харківського університету. У 18 років опублікував у Німеччині своє перше наукове дослідження.
У 1867 році Мечников отримав премію імені К. Бера, що присуджується Академією наук за роботи з ембріології. Саме тоді ж він був обраний доцентом Новоросійського університету. У 1868 р. – став приват-доцентом Петербурзького університету і в цьому ж році захистив докторську дисертацію. У віці 23 роки став доктором зоології.
З 1870 по 1882 рр. Мечников жив і працював у Одесі ординарним професором кафедри зоології і порівняльної анатомії Новоросійського університету. Це був складний період в житті вченого. У 1873 році від туберкульозу померла його перша дружина – Л. Федорович. Великого нервового напруження коштували Мечникову також взаємовідносини з колегами, університетським начальством і радикально налаштованими студентами. Протистояння призвело до того, що у 1882 році Мечников залишив університет.
У 1887 році вчений виїхав до Німеччини, де спеціалізувався у Р. Лейкарта та К. Зібольда, вивчав ембріологію безхребетних тварин в Італії. Потім переїхав до Парижу і прийняв пропозицію Луї Пастера стати очільником лабораторії у створеному ним інституті. З 1905 року Мечников – заступник директора цього інституту. У 1908 році він став лауреатом Нобелівської премії з медицини за роботи в галузі імунології.
За всі 28 років життя у Парижі, Мечников не поривав зв'язків з Батьківщиною. У 1909 році він зустрічався із російським письменником – Львом Толстим. У 1911 р. – очолював експедицію Інституту Пастера, яка працювала у вогнищі чуми, що трапилась в Росії. Саме там вчений зробив важливі наукові спостереження, що стосувалися чуми і туберкульозу. Систематично він переписувався з К. А. Тімірязєвим, який залучив його до роботи в антивоєнному журналі «Літопис», з І. М. Сєченовим, І. П. Павловим, Н. А. Умовим, Д. І. Менделєєвим та іншими видатними вченими того часу.
Помер Ілля Мечников у Парижі 15 липня 1916 року після кількох інфарктів. Він заповів своє тіло на медичні дослідження з подальшою кремацією та похованням на території Пастерівського інституту, що й було виконано. Кремація відбулася в єдиному на той момент у Франції крематорії на цвинтарі Пер-Лашез. Урна із прахом вченого розміщена в бібліотеці інституту.
Біологи всього світу, ентузіасти та прихильники продовження життя відзначають за допомогою різних заходів 15 травня – день народження геніального біолога, як «День Мечникова».
Внесок Іллі Мечникова у світову та українську історію науки
Лауреат Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини (1908) Ілля Мечников був одним з основоположників еволюційної ембріології, першовідкривачем фагоцитозу та внутрішньоклітинного травлення, творцем порівняльної патології запалення, фагоцитарної теорії імунітету, теорії фагоцители й засновником наукової геронтології.
Він винайшов методи запобігання інфекціям, шукав джерела пізнання з питань клітинного імунітету і довів, що в організмі людини є особливі амебоподібні рухливі клітини-нейтрофіли і макрофаги, які поглинають і перетравлюють патогенні мікроорганізми. Саме їм він віддавав первинну роль захисту організму.
У праці «Несприйнятливість в інфекційних хворобах» (1901) вказав на значення фагоцитозу при запаленні; у вищих тварин воно притаманне спеціальним клітинам – лейкоцитам.
У 1879 році – відкрив збудників мікозів комах. У 1866–1886 рр. – займався питаннями порівняльної та еволюційної ембріології і запропонував оригінальну теорію походження багатоклітинних тварин. Методами ембріології довів єдність походження хребетних та безхребетних тварин.
Мечников вважається родоначальником наукової геронтології. Його величезна заслуга полягає в тому, що він вивів проблему вивчення старості з традиційної медико-гігієнічної площини на широкий шлях еволюційних біологічних досліджень.
Він також висунув і розвивав одну з перших концепцій старіння, розробив пробіотичну дієту з метою набуття довгого і здорового життя.
Цікаві факти
Іллю Мечникова в дитинстві називали «Містер ртуть» через непосидючість, любов до природи та інтерес до природничих наук. Він шалів від біології. Своїх однолітків – восьмирічних дітлахів, садив за парти і розказував їм все, що знав про біологію рослин і тварин. А щоб вони слухали і не розбігалися, платив їм із власних кишенькових грошей. Таким чином заохочував дітей відвідувати свої «лекції».
Мечников закінчив гімназію із золотою медаллю, у 16 років написав свою першу наукову роботу, у який критикував тогочасні підручники біології. За два роки пройшов курс природничого відділення Харківського університету. У віці вісімнадцяти років – опублікував у Німеччині своє перше наукове дослідження, а в 23 роки – став доктором зоології.
Після закінчення гімназії Ілля Мечников вирішив вступити до Вюрцбурзького університету, але прибув до Німеччини занадто рано – не відав, що навчання розпочнеться лише через два місяці. Залишатися у чужому місті та країні на такий термін юнак не насмілився. Він повернувся додому і вступив до Харківського університету.
Ілля Ілліч двічі одружувався. У 1869 р. у Петербурзі він повінчався з Людмилою Федорович. Наречена була настільки слабка через туберкульоз, що до церкви, де відбувалося вінчання, її внесли на стільці. Мечников сподівався вилікувати кохану і після весілля молодята вирушили до Італії для поправки її здоров'я. Але за чотири роки Людмила померла на португальській Мадейрі. У розпачі Мечников випив морфій. На щастя, доза виявилася надто великою – вченого врятувала блювота..
Він одружився вдруге у 30 років на 17-річній студентці Ользі. У 1880 році вона заразилася черевним тифом. Ілля Ілліч увів і собі бактерії зворотного тифу. Важко перехворівши, вони обоє одужали і прожили разом довге життя. Отримані Мечниковим знання у подальшому дозволили створити вакцину від тифу. А Ольга після смерті чоловіка написала про нього книгу спогадів.
Вчений буквально врятував людство від сказу. Він був добре знайомий із зіркою французькою мікробіології – Луї Пастером, від якого отримав патент на відкриття в Одесі першої в Російській імперії і другої у світі бактеріологічної станції вакцинації від сказу. Саме вона дозволила вести успішну боротьбу з цією страшною інфекцією.
Мечников – винахідник засобу, що врятував українські врожаї. У 1870-ті роки сільське господарство дуже потерпало від «хлібного жука», який знищував злакові рослини. Вчений вивів спеціальний грибок, який вражає шкідника.
Улітку 1864 року Мечников вирушив на острів Гельголанд, де досліджував життя морських тварин і відкрив явище фагоцитозу. Він ввів шип троянди у личинку морської зірки і помітив, що її клітини починають чинити супротив новому організму, намагаються знищити його. Вчений створив фагоцитарну теорію про імунітет – основу сучасної імунології. Він зазначив, якщо клітини можуть чинити опір чужорідним організмам, то цілком вірогідно, що і людський організм може чинити опір чинникам, які призводять до хвороб і старості. Саме за досягнення у галузі імунології він отримав світове визнання та Нобелівську премію. Цій науці він присвятив 25 років свого життя і написав працю, в якій, зокрема, виклав свої думки про жагу до життя та про роль його оптимістичного сприйняття. Тому цей бестселер ще називають «етюдами оптимізму».
Вирішуючи питання старіння людського організму, Мечников створив науку про довголіття – ортобіоз. Він говорив, що старіння – це хвороба, яку можна попереджати і лікувати. Іноді достатньо слідкувати за своїм харчуванням, не грати в азартні ігри і зберігати оптимізм. Далеко не всі сучасники поділяли його ідеї. Були навіть теорії, що старих людей варто присипати за допомогою хлороформу, коли у них починають істотно знижуватися розумові та фізичні здібності. Мечников відкидав антигуманне ставлення до стареньких. Його концепції взяли за основу сучасні геронтологи.
Досліджуючи секрети довгожителів Болгарії, вчений з'ясував, що тривалість їхнього життя великою мірою залежала від регулярного споживання місцевого йогурта. Цей йогурт відтоді прийнято називати болгарським, а дослідження Мечникова стало основою вчення про пробіотики та пребіотики, які сприяють покращенню здоров'я кишечника людини. (Пробіотики допомагають вводити у наш мікробіом нові корисні мікроорганізми, а пребіотики допомагають живити ці мікроорганізми).
На відміну від Луї Пастера, практикуючого християнина, Мечников був раціоналістом і вороже ставився до будь-яких релігій.
У Парижі знайшовся дивак, який викликав Мечникова на дуель. За правилами її проведення право вибору зброї було в Іллі Ілліча. Він запропонував дуелянту скористатися бактеріологічною зброєю. В одній колбі була питна вода, в іншій – рідина, заражена сибіркою. Тож тому пропонувалося обрати одну з них і випити. Після такої пропозиції дуелянт утік, перехотів змагатися з «навіженим вченим».
Наукова діяльність Іллі Мечникова мала жертовний характер: відомо, що вчений вводив собі бактерії тифу, аби перевірити ефективність вакцини. З цією ж метою під час епідемії холери у Франції він випив культуру збудника цієї хвороби.
Нагороди та відзнаки
- Мечников був кавалером найвищої нагороди Франції – ордена Почесного легіону.
- Він також нагороджений орденами Японії, Італії, Сербії.
- Мав звання почесного доктора Кембриджського університету; був членом Лондонського королівського товариства, Паризької медичної академії, Шведського медичного товариства, почесним членом Бельгійської, Паризької, Петербурзької, Віденської та інших академій наук.
-
Серед наукових відзнак Мечникова є медаль Коплі Лондонського королівського товариства. Це щорічна, найпрестижніша нагорода Королівського товариства та найстаріша у світі наукова нагорода, яку присуджують з 1731 року, за надзвичайні досягнення в наукових дослідженнях, тематика котрих чергується між галузями фізичних та біологічних наук.
Ушанування пам’яті
- Україна пам’ятає та шанує свого генія: працює Харківський науково-дослідний інститут мікробіології та імунології його імені. Навпроти нього у 2005 році встановлений пам’ятник вченому.
- Іменем Мечникова названо Одеський національний університет і обласну клінічну лікарню в Дніпрі.
- Іменем вченого названо вулиці в різних містах України.
- У 1970 році Міжнародна астрономічна спілка присвятила Мечникову відкритий кратер на зворотному боці Місяця.
- Дві марки до сторіччя від дня народження Іллі Мечникова були випущені в СРСР у 1945 році, а потім ще одна – у 1963 р. до 75-річчя Інституту Пастера в Парижі.
- У 1966 році пошта Франції випустила марку до п’ятдесятої річниці смерті вченого.
- В Одесі на будинках, де працював і мешкав Ілля Мечников, встановлено пам’ятні дошки, є вулиця і площа, які названі його іменем.
- Найкращі студенти Одеського університету удостоюються премії імені Мечникова.
- Одна з будівель в кампусі Інституту Пастера в Парижі названа на честь Іллі Мечникова.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
