Іван Сулима (дата народження невідома –1635) – славетний запорізький кошовий отаман, козацький гетьман, дрібний шляхтич герба Сулима.
Основні відомості з біографії Івана Сулими
Коли і де народився Іван Сулима – достеменних звісток не лишилось. Місцем його народження вважається село Рогощі на Київщині (нині Чернігівський район Чернігівської області).
А історик Михайло Грушевський схильний вважати рідним селом майбутнього гетьмана Сулимівку на Чернігівщині, посилаючись на фото церкви цього поселення в «Ілюстрованій історії України». За переказами вона була збудована на кошти І. Сулими.
Вірогідно, що він походив з роду дрібної православної шляхти і здобув хорошу освіту, оскільки є свідчення, що замолоду Сулима керував маєтками канцлера Речі Посполитої, головнокомандувача польських військ Станіслава Жолкевського. Керувати маєтностями такого магната міг тільки освічений і тямущий чоловік не із простих людей. Так чи інакше, Іван Сулима вперше згадується у 1615 році, коли перебував на службі у Жолкевського. Той цінував свого управителя і подарував йому зі своїх маєтків значну ділянку землі, на якій були поселені згодом три села: Сулимівка, Лебедін та Кучаків.
Також точно невідомо, коли і що спонукало Сулиму вперше з’явитися на Січі. Швидше за все тому, що мав сміливу, відчайдушну вдачу, а кар'єра управителя йому була не до душі. Загалом особа Івана Сулими оповита легендами ще за його життя. У свої перші морські походи Іван Сулима ходив з Самійлом Кішкою ще достатньо молодим козаком, проходив у нього морську школу, а також брав участь у численних походах П. Сагайдачного проти татар та турків. Зокрема, це були захоплення Кафи (сучасна Феодосія) – головного центру работоргівлі на Чорному морі, Трапезонту, Ізмаїла, а також два напади на Царгород.
В одному з морських походів під час війни турків з Венецією у чайку Сулими вцілили турецькі гармати. Турки витягли його з води і він на 15 років потрапив у полон – був прикутий до весла турецької військової галери. Сулима знав про долю і звільнення з 26-річної неволі-каторги Самійла Кішки, тому вірив і у своє звільнення. У слушний момент він зміг зняти з себе та інших галерних невільників кайдани, зненацька напав на сонних яничар і захопив османську бойову галеру. Турків прикували до весел і галера прийшла до берега Італії. За цей подвиг і козацький подарунок італійцям у вигляді галери з 300 полоненими яничарами, Сулима отримав нагороду від римського Папи Павла V Боргезе – золоту медаль (за деякими джерелами це був золотий портрет папи). А народ Італії став вважати його своїм національним героєм.
Дослідники зазначають, що Сулима брав участь у відомій битві під Хотином. У цій битві 1621 року польсько-козацьке військо зупинило 300-тисячну турецьку армію. У тому ж 1621 році Сулима керував загоном запорожців під час морського походу донських козаків проти турків. За турецькими джерелами, в травні 1630 року Сулима спустошив Чорноморське узбережжя біля Ізмаїла, Кілії, Мідії, Варни і Созополя. Назустріч козацькій ескадрі, яка складалася з 300 чайок, вийшов сам візир Османської Порти Кенан-баша. Біля острова Монастир (Зміїний) відбулася битва двох флотилій. Втрати козаків були незначні і битву візир не виграв.
Того ж року Івана Сулиму обрали гетьманом низового (нереєстрового) козацтва і він стає по суті морським гетьманом України. Походи козацького флоту на море проходять по кілька разів на рік. Львівський літопис свідчить, що 1635 року «козаки п’ять разів ходили на море», а турки скаржилися польському королю, що «запорізькі розбійники» дійшли до Босфору і зла багато там поробили: потопили галери, забрали гармати.
У 1632 році гетьман Сулима провів свій знаменитий похід в Азовське море і взяв штурмом турецьку фортецю Азов в гирлі Дону, яка вважалася неприступною. Козаки Сулими знищили порт і всі портові споруди, а турецький гарнізон загнали до фортеці. Штурм Азова надзвичайно вразив правителів Стамбула, Варшави і Москви. Всім стало ясно, що Січ висунула нового неординарного полководця, який не поступиться інтересами свого народу.
Розлючений падінням Азова султан послав в Очаків могутню ескадру із 20 важких галер. Але це козацького флотоводця не спинило. Нічною атакою Сулима прорвав виставлену турками оборону, потопив п’ять галер, і ще десяток вивів з ладу.
Польща, налякана зростанням сили козацтва, вирішила відрізати запорожцям шляхи в Україну. Для цього за планом французького інженера Гійо де Боплана почали будувати фортецю Кодак на Дніпрі, яка повинна була стати південним неприступним форпостом Речі Посполитої. У липні 1635 року будівництво Кодака було завершене. У цей час з чергового морського походу повернувся і гетьман Сулима. Він вирішив знищити польську твердиню. Нічною атакою запорожців з Дніпра і зі степу польська фортеця була взята козаками. Комендант Кодака – французький полковник Маріон, був розстріляний, польський гарнізон, за львівським літописом, «вибитий до ноги», а стіни фортеці розкидані й розкопані.
Після руйнування Кодака Сулима не зупинився. Знищення польської фортеці населенням Черкащини було розцінене як початок повстання проти польського гніту. Об’єднавши запорожців з повстанськими загонами, Сулима повів усіх на Чигирин, а після на Черкаси, слідом здобув сильно укріплений поляками Корсунь. Козацьке військо зростало щодня, а події набирали вигляду всенародного повстання.
Наляканий подіями в Україні, польський король Владислав швиденько помирився зі шведами і послав коронного гетьмана С. Конецпольського з військом на свої південні кордони. Разом з ним пішли підкуплені поляками полковники реєстрових козаків Ілляш Караїмович та Іван Барабаш. Іван Сулима знав їх особисто, не чекав зради від колишніх побратимів і гостинно частував, коли ті напросилися на зустріч. За переказами, зрадники пов’язали поснулого гетьмана з його товаришами і передали в табір поляків – С. Конецпольському. Коронний гетьман, обіцяючи зберегти Сулимі життя, відіслав його в кайданах до Варшави. Зважаючи на папську золоту медаль, король деякий час вагався стратити Сулиму. Та його смерті вимагав турецький посол, погрожуючи в разі незгоди війною. І король таки віддав безстрашного флотоводця України в руки ката.
12 грудня 1635 року гетьману Івану Сулимі після лютих мук відрубали голову, а потім четвертували. Частини його тіла для остраху іншим були розвішані на міських мурах польської столиці. Героїчна смерть Івана Сулими стала завершальним актом його сповненого героїчних подвигів легендарного життя.
Внесок Івана Сулими в історію України
«Іван Сулима – один з тих легендарних ватажків, слава і безсмертя яких стають славою і безсмертям нації» – таку характеристику дав Сулимі академік Богдан Сушинський.
В першій половині 30-х років XVII століття Іван Михайлович Сулима відігравав визначну роль у козацьких справах Запоріжжя, він був організатором і керівником багатьох походів проти турецьких і татарських загарбників.
За 12 років до Хмельницького Іван Сулима підняв повстання проти поляків, ставши єдиним козацьким отаманом, якому за одну ніч вдалося штурмом взяти побудовану за останнім словом тогочасного фортифікаційного мистецтва польську фортецю Кодак (біля сучасного Дніпропетровська), що вважалася практично неприступною.
Іван Сулима був справді талановитим, розумним і досить авторитетним гетьманом та полководцем, щоб зрушити і повести за собою весь український народ. По суті, він розпочав ту справу, яку потім довершив Богдан Хмельницький.
Цікаві факти
Відомості про Івана Сулиму дещо хаотичні й суперечливі, але чітко можна прослідкувати, що в 1628-му році він був обраний кошовим. Отже, перед цим він повернувся в Україну з Італії. А значить: до 15-річного полону потрапив приблизно у 1611–1613 роках. Швидше за все отаман очолював Чортомлицьку (заснована 1593 р.) та Микитинську (з 1630-го р.) Січі.
Польський хроніст Ольбрахт Радзивілл, який особисто знав Сулиму, залишив цікаві архівні дані про численні походи Сулими в «Азію». Він свідчить, що ті 300 турецьких бранців, подарованих Папі в Римі, були захоплені Сулимою в морському бою з турецьким флотом в Середземному морі. Це здається більш вірогідною версією, бо важко припустити, щоб невільники, прикуті до весел, змогли звільнитися за наявності на галері 300 озброєних яничар. Ця подія мала відбутися до 1620 року, бо Папа Павло V помер 18 січня 1621 року, і звільнення Сулими з полону мало б відбутися ще раніше.
Папа Павло V дарував Сулимі титул римського князя і нагородив золотою медаллю зі своїм портретом. Прийом козацької делегації на чолі з гетьманом Сулимою у Римі тривав з травня по вересень 1619 року. Паризька La qazette вмістила цілу статтю про подвиг запорізького лицаря. Сулима повернувся в Україну з європейською славою, яку вимушені були визнавати і при королівському дворі в Польщі. Окрім Сулими, ніхто з полководців Речі Посполитої не удостоювався найвищої в Європі папської золотої медалі, навіть коронний гетьман.
Є легенда про забудову Сулимою укріплення з верфями для побудови чайок та байдаків при гирлі річки Кошової, на місці сучасного Херсона. Укріплення називалося Окопи і було обгороджене земляними валами. На його території була козацька церква, гарматна, пороховий льох, майстерні та кузні. Саме звідси Іван Сулима рушив на взяття Кодака. Але документальних підтверджень поки що не знайдено. На користь цієї легенди свідчать лише назва притоки Дніпра (річка Кошова), вік порохового льоху й колодязя на території укріплення (його чомусь називають Турецьким) та свідчення про пожежу церкви, на місці якої в 1781-му році Г. Потьомкін відбудував собор святої Катерини.
В 1634 році Іван Сулима керував нападом козаків на турецьке місто Азов. Нікому з українських флотоводців до нього не вдалося взяти цю фортецю.
Про взяття кодацької фортеці розповідають так: 800 козаків на чолі з Іваном Сулимою вночі, прикриваючись ревом кодацького порогу, підступили до ровів. Розвідники зняли вартових, тоді як гарнізон Кодака спав. Рів закидали в'язанками хмизу, зруйнували частину частоколу і вдерлися до фортеці. Весь гарнізон перебили, а коменданта фортеці, французького полковника Ж. Маріона, стратили. Стіни фортеці та вали зруйнували та розкопали. Це був початок повстання Івана Сулима.
Французький військовий інженер-фортифікатор Боплан розповідав таку версію захоплення Сулими поляками. До окопів повстанців прийшли реєстровики й сказали: «Ляхи хочуть нас бити, прийміть нас до себе, то будемо боронитися вкупі». Однак, присягнувши, вони підмовили оточення гетьмана на зраду, мотивуючи це тим, що всі загинуть, захищаючи Сулиму. Довідавшись про це, гетьман разом із своїми найближчими побратимами вирішив добровільно здатися. При цьому реєстровики запевнили їх в тому, що їм гарантується життя. Насправді ж Сулиму з п’ятьма найближчими сподвижниками, як повідомляє польський хроніст Окольський, відправили до Варшави, інших було покарано на місці.
У Івана Сулими були сини: Северин, Степан та Федір. Северина під час сутички застрелили у Переяславі, а Степана (сотник Бориспільської сотні у 1659) зарубали у Германівці під час оголошення умов Гадяцького договору. Федір був полковником Переяславським. Відомими нащадками гетьмана Івана Сулими були герой Вітчизняної війни 1812 року, генерал Микола Семенович Сулима і онук Миколи Сулими анархіст Петро Олексійович Кропоткін.
Ушанування пам'яті
- Вулиця Івана Сулими існує у містах Бориспіль, Дніпро, Краматорськ, Кривий Ріг, Львів, Нікополь, Запоріжжя, Київ, Переяслав.
- Пам'ятник Івану Сулимі було встановлено 23 жовтня 2020 року у селі Сулимівка.
- 2 серпня 2024 року президент України Володимир Зеленський присвоїв 57-му окремому полку зв'язку та радіотехнічного забезпечення почесне найменування «імені гетьмана Івана Сулими».
- Про Івана Сулиму написано близько десятка художніх творів. Серед них: «Іван Сулима» Володара Боженко, «Над Кодацьким порогом» Андріяна Кащенка, «Над Кодаком» Теодора Микитина, вірш Ліни Костенко «В маєтку гетьмана Івана Сулими...».
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
