Василь-Костянтин Острозький (1525–1608) – знаменитий український князь, магнат, меценат, військовий, політичний, релігійний і культурний діяч.
Основні відомості з біографії Василя-Костянтина Острозького
Точна дата народження Василя-Костянтина Острозького – молодшого сина і єдиного спадкоємця князя Костянтина Івановича Острозького, якого за воєнні перемоги над татарами та московитами сучасники порівнювали із знаковими постатями полководців античності, невідома.
Історик Л. Коланковський зазначає, що на підставі спеціального королівського привілею – Василь-Костянтин був визнаний повнолітнім не у 18 років, як було прийнято в Польсько-Литовській державі за Першим статутом, а у 16 років, у лютому 1514 року. Це дає підставу стверджувати, що він народився на початку 1525 року або в другій половині 1524 р. Дата народження – 1524 рік, збігається із твердженням Острозького літописця про те, що в момент смерті (13 лютого 1608 р.) князю було 84 роки.
Свої дитячі роки Василь-Костянтин провів у Турові, біля матері. Зростав в атмосфері слави свого батька і здобув добру освіту. Зокрема він знав латину, вільно володів польською та церковнослов'янською мовами, знав прийоми риторики, впевнено орієнтувався у царині світської та священної історії, розумівся на богослов'ї, на практиці засвоював військову справу, беручи участь у спорадичних боях з татарами на прикордонні. Одна з перших згадок про бій молодого князя з ординцями датується 1547 роком. Політичну кар'єру він розпочав 1550 року, отримавши від великого князя Литовського – посаду старости Володимирського і маршалка Волинського.
У 1559 році Василь-Костянтин Острозький став воєводою київським, що значно сприяло посиленню його впливу на політичне життя України. Не прагнучи військової слави, проводив енергійну колонізаторську політику в порубіжних землях Київщини та Брацлавщини, засновуючи нові міста, замки та слободи.
Коли у 1572 році зникла династія Ягеллонів, Василь-Костянтин Острозький був одним з можливих кандидатів на польський престол, чию кандидатуру підтримувала також і Османська імперія. Цьому завадило те, що князь вважався «вождем схизматиків». Згодом, у 1598 році, після смерті царя Федора I Івановича, був претендентом також і на московський престол через спорідненість з Рюриковичами.
У 1574 році Василь-Костянтин Острозький переніс князівську резиденцію з м. Дубна до м. Острога, де розпочалася перебудова Острозького замку під керівництвом тогочасного італійського архітектора – П'єтро Сперендіо.
У 1604 році Василя-Костянтина Острозького розбив параліч, який стався внаслідок сильного потрясіння від раптової загибелі його молодшого сина – Олександра. Прикутий до ліжка, старий князь відійшов від активної політичної діяльності. Його шанобливо опікував до самої смерті старший син Іван (Януш).
Великий князь України – Василь-Костянтин Острозький помер 13 лютого 1608 року і був похований у замковій Богоявленській церкві.
Внесок князя Василя-Костянтина Острозького в історію України
Фактично Василь-Костянтин Острозький і в господарському, і у політичному, і в культурному та у церковному планах творив незалежну державну структуру. І хоча він визнавав зверхність над собою короля Речі Посполитої, проте поводився незалежно. Навіть у листах писав «Ми, Василь-Костянтин Острозькій, з Божої ласки князь на Волині». Так у той час іменували себе суверенні правителі.
Михайло Грушевський назвав діяльність Василя-Костянтина Острозького «першим національним відродженням України». Велику увагу він приділяв обороні земель від татарських наїздів. У ХVІ-ХVІІ столітті – це була найболючіша проблема України. Власним коштом утримував кількатисячний загін вершників для оборони міст і селищ від татар і неодноразово в 70-90-х роках ХVІ ст. успішно відбивав напади ординців. Саме в обороні українських земель Василь-Констянтин Острозький виявив неабиякі військові і дипломатичні здібності, а його боротьба проти «поган» була високо оцінена в тогочасних хроніках та у поетичних творах.
Коштом князя було засновано й побудовано чимало міст і замків, передусім на південно-східній Волині та Київщині. Наприклад, його стараннями були збудовані замки на межі з Диким полем – у Білій Церкві, Переяславі, Богуславі. Завдяки цим діям стала більш інтенсивною колонізація українцями нинішніх центрально-українських земель.
Чимало князь зробив для культурного розвитку Києва, зокрема, такого його культурно-релігійного центру, як Києво-Печерська лавра. Існують підстави стверджувати, що без Василя-Костянтина Острозького не було б ні «Могилянського ренесансу», ні піднесення Києва в ХVІІ столітті, ні перетворення його в духовну столицю України. Будучи хоча б частково захищеними від татарських нападів, у ті часи українські землі отримали змогу відносно нормально розвиватися як у плані господарському, так і культурному. Саме в таких умовах стало можливим «українське відродження» кінця ХVІ – початку ХVІІ століття, про яке писали М. Грушевський та інші дослідники історії України.
Князь Василь-Костянтин не був таким видатним військовим діячем, як його батько, але виявився талановитим політиком та справжнім захисником православної віри. Його рішуча опозиція до Берестейської унії 1596 року, яка мала на меті об’єднати православну та католицьку церкви під владою Папи Римського, зробила його ключовою фігурою в боротьбі за права православних українців у Речі Посполитій. Князь відмовився прийняти унію, залишаючись вірним православ'ю, і підтримував тих, хто був вірний цій вірі. Завдяки своїй релігійній діяльності він здобув підтримку українських козаків, які шукали союзників у боротьбі за релігійну та національну незалежність.
Виступаючи покровителем православ’я в Речі Посполитій, князь чимало уваги звертав на розбудову церковних структур, був фундатором численних монастирів. Навіть виношував амбітний план створення патріархату на українських землях. Якби цей план був реалізований, ми би вже тоді мали незалежну українську церкву. На жаль, через певні обставини цей план так і не став реальністю.
Під керівництвом князя Василя-Костянтина і за його сприянням була видана Острозька Біблія. Однією з найбільших його заслуг стало заснування Острозької академії у 1576 році. Це був перший навчальний заклад вищого типу на українських землях. Він став центром освіти та духовного життя, де викладали найкращі науковці свого часу, зокрема греки та українці. Острозька академія проіснувала близько 60-ти років. З її стін вийшло чимало видатних культурних діячів, які згодом стояли біля витоків школи Київського братства й Києво-Могилянки, стали письменниками, вчителями, вченими, священнослужителями. Зокрема випускник академії – Мелетій Смотрицький, створив граматику старослов’янської мови, яка справила значний вплив на розвиток філологічної науки як в Україні, так і за її межами.
За сприяння Василя-Костянтина Острозького в Острозі була зібрана велика бібліотека, яка включала в себе грецьку та західноєвропейську богословську літературу, передруки античних творів, словники, космографії, граматики та інше.
Постать Василя-Костянтина Острозького дуже вагома в українській історії. Його внесок у збереження православної віри, підтримку української культури та освіти дозволяє вважати його одним із символів української національної ідентичності того часу, а досягнення як культурного діяча, просвітника і покровителя освіти залишаються важливими для українців і сьогодні.
Цікаві факти
На момент народження Василя-Костянтина його батьку – Костянтину Івановичу Острозькому було більше 60 років. Він походив з найбагатшого і найвпливовішого князівського роду Острозьких тодішніх Білорусі та України. Серед його предків називають давньоруських князів Рюрика, Володимира Святославича, Ярослава Мудрого, а також – короля Данила (Галицького).
Молоді роки Василь-Костянтин Острозький присвятив збиранню батьківських земель і розширенню своїх володінь. Зрештою, на середину 70-х років XVІ ст. йому належала третина земель історичної Волині (нині – це переважно землі Рівненської, Хмельницької та Тернопільської областей), 14 міст і більших поселень з округами на Київщині, 8 – на Брацлавщині, 4 – у Галичині, 32 – на території Польщі.Наприкінці свого життя Василь-Костянтин Острозький був найбільшим землевласником Речі Посполитої після короля. Йому належало 2760 сіл та 80 міст.
Посаду київського воєводи Василь-Костянтин Острозький обіймав 49 років. Він був найбагатшою людиною Речі Посполитої та всієї Європи і його неофіційно називали «некоронованим королем Русі». Прибуток князя становив 10 мільйонів золотих на рік – на той час це була величезна сума. Такі статки дозволяли йому утримувати військо чисельністю 15-20 тисяч чоловік. Не кожен європейський правитель мав таку армію в той час.
Згідно з історичними даними, 5 січня 1561 року князь Василь- Костянтинович Острозький викупив село Колищенці та перетворив його на місто, яке нині ми знаємо як Старокостянтинів. За однією з версій, нове місто Василь Костянтинович Острозький назвав іменем свого батька – Костянтинів. Саме в цей час князь Василь почав називати себе подвійним іменем – Василь-Костянтин. Історики пояснюють подвійне ім'я князя тим, що таким чином він хотів перейняти славу свого батька, або ж навіть прагнув, щоб його асоціювали з візантійським імператором Костянтином.
Першими спорудами, які князь почав зводити у Костянтинові, були замок та Свято-Троїцька церква, що слугувала сімейним храмом Острозьких. Зовні вона збережена майже у первозданному вигляді, а от її внутрішнє оздоблення – дуже постраждало. Одна з фресок, таємниця якої до кінця не розгадана, була відкрита реставраторами у 90-х роках минулого століття. На ній, кажуть, зображена сцена смерті молодшого сина князя – Олександра, над яким схилився Василь-Костянтин Острозький. Наразі цю версію ані підтвердили, ані спростували.
Князь заснував перші дві друкарні в Україні – в Дермані і у Острозі. Запрошений ним друкар Іван Федоров створив Острозьку Біблію, яка стала першим в Європі критично-науковим виданням біблійних книг, укладених на основі різних текстів. Подібного роду видання в Західній Європі з’явилися лише в 90-х роках ХVІ століття, тобто через десять років після появи Острозької Біблії. Саме ця Біблія стала канонічним текстом для християн, котрі використовували в богослужінні старослов’янську мову. На ній і зараз присягають президенти, вступаючи на посаду.
У Острозі також під покровительством князя розвинулася полемічна література – предтеча української новочасної літератури. Він сам виступав замовником полемічних творів, друкував їх на свої кошти й нагороджував авторів.
Князь турбувався про забезпечення учнів Острозької академії, оскільки туди приймали дітей не тільки з багатих сімей, а і бідних, незалежно від їхнього стану. Зберігся цікавий документ першої частини 17 століття, у якому йдеться про фундацію князя на «школу острозьку». Зокрема вказувалося, що на оплату вчителів щоквартально витрачається 50 злотих, на одяг і взуття учнів – 10 злотих, а на харчування (у переліку: кури, м'ясо, риба, збіжжя, масло, солонина, сири, пшоно, просо, горох, овочі, солод до пива, тощо) – 100 злотих. Протягом 60-річної діяльності цей заклад закінчило не менше як 500 учнів, серед яких було чимало видатних особистостей.
Василь-Костянтин Острозький був щасливий в подружньому житті. Його дружина – Софія Тарновська, за словами сучасників була ідеально сумлінною жінкою, у якій поєднались зовнішня та душевна краса, доброта та інтелект. Вона народила князю п'ятеро дітей: трьох синів і двох дочок. Але її життя не було довгим – померла у віці 36 років. Князь написав на її надгробку: «Найпрекрасніша душею та обличчям, а насамперед, величчю духу, мудрістю, шляхетністю, ласкавістю, любов'ю до Богу та милосердям до людей».
Більшість портретів родини Острозьких дійшли до наших часів переважно в копіях ХІХ століття і на цих портретах вже дещо уніфіковані образи. Єдине відоме прижиттєве зображення князя – з медалі, яка зберігається в єдиному екземплярі в російському Ермітажі.
Митрополит Іларіон (світське ім'я – Іван Іванович Огієнко (1882–1972) оцінив Василя-Костянтина Острозького так: «…всі українські магнати не зробили стільки для України, скільки зробив сам князь Василь-Костянтин Острозький …Це він врятував Україну як націю».
Ушанування пам'яті
- У 2000 році в місті Острог Рівненської області був встановлений пам'ятник князям Острозьким.
- У місті Старокостянтинові Хмельницької області був споруджений пам'ятник-ротонда на честь Василя-Костянтина Острозького.
- У місті Полонному Хмельницької області на площі Тисячоліття серед бюстів історичних осіб у 2012 році було встановлено бюст Василя-Костянтина Острозького.
- У містах Тернопіль, Луцьк, Житомир, Рівне, Вінниця та інших населених пунктах України є вулиці, що названі на честь князів Острозьких та Василя-Костянтина Острозького.
- У Вільнюсі (Литва), за ініціативою Свято-Духового православного братства, у 1908 році закладено, а в 1913 році освячено храм-пам'ятник до 300-річчя Василя-Костянтина Острозького.
- У Білостоці (Польща) засновано фонд князя Василя-Костянтина Острозького.
- 26 лютого 2008 року в Мінську, поруч з Петропавлівським собором був встановлений пам'ятний хрест на честь Василя-Костянтина Острозького.
- 12 травня 2008 року в Бресті на території Брестської фортеці на честь князя було встановлено пам'ятний хрест.
- Українська православна церква Київського патріархату на Помісному соборі 2008 року канонізувала князя Василя-Костянтина Острозького як благовірного.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
